Життя без прикрасНедогризком олівця, що лежав у нього на полиці біля альманаху, Олена намалювала низький, плаский будинок, схожий на його власний. Перед будинком стояли четверо людей: дві високі постаті — чоловік у капелюсі й жінка в сукні — та дві маленькі дівчинки. В однієї в руці був кухоль.
Він довго розглядав аркуш.
— Це вона вранці малювала, — сказала Дар’я. — Тільки хто ця жінка, мені не пояснила.
Олена підвела на нього очі.
— Це тітка, яка нас рахує.
Олександр узяв папір. Близько хвилини він мовчав, тримаючи його перед собою.
— Нумо повісимо.
— Де? — запитала Дар’я.
— Біля вікна. Там на стіну світло падає.
Малюнок прикололи біля вікна. В останніх променях серпневого дня чотири фігурки стояли перед своїм будинком. Кухоль у руці молодшої був завбільшки з ніготь, але Олена промалювала його ретельно: збоку виразно виднілася літера Б.
Вечір лягав на пшеничні поля, струмок біг на південь. Поїзд, що привіз сюди сімох дітей чотири місяці тому, давно був далеко. Для двох дівчаток, які залишилися тут, цей дім став своїм.
Олена поставила справжній кухоль на підвіконня, поряд із малюнком. Трохи подивилася на нього, потім повернулася до Олександра.
— На добраніч.
Вона пішла до задньої кімнати й лягла. Дар’я пішла за нею, підтягнула молодшій ковдру. У домі стихло.
Біля печі Олександр уперше сидів без підрахунків. Його погляд переходив із малюнка на кухоль, із кухля на лампу у вікні; світло від неї лягало на ґанок і далі на подвір’я. Він згадував сімох на платформі, жінку в темній сукні, своє рішення, на яке пішло менше години. Усе, що піддавалося лічбі, він витратив на цей вибір. Отримане натомість полічити було неможливо.
У жовтні Ірина приїхала, як домовилися, на вечерю. Із собою в неї були звістки про Федора, лист Андрія з того міста, де він залишився, мішок борошна, банка кави й пара черевиків для Олени. Черевики виявилися якраз упору: за дівчинкою Ірина спостерігала уважніше, ніж було потрібно для записів у журналі.
Дар’я накрила ще одне місце, між своїм і Олександровим. Четверту тарілку вона поставила зі звичною своєю акуратністю — ніби вирішити, де їй стояти, було справою особливої ваги.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Очень трогательный и тёплый рассказ, не все в нашей жизни измеряется деньгами...