Начальник звільнив головного бухгалтера після 24 років роботи, але наступного дня власник зібрав керівників філії

— Ларисо Петрівно, як іде перехід на нову систему? Бухгалтерія вибивається з графіка.

Усі повернулися до неї. Дмитро опустив очі до столу.

— Максиме Сергійовичу, ми працюємо за технічним завданням. Відставання немає. Якщо графік змінили, нового до мене не довели.

— Мені хотілося б бачити більше ініціативи.

— Для бухгалтера ініціатива — закрити період без помилок і не створити проблем із податковою. Це я роблю. Якщо щось не влаштовує, прошу показати конкретні претензії в документах.

Ковальчук стиснув губи. Решта почали дивитися в ноутбуки, вдаючи, що зайняті ними.

У коридорі Ірина знову наздогнала Ларису й зашепотіла:

— Ларисо Петрівно, будь ласка, не втручайтеся. Його й без того дратує все, за що ви беретеся. Уже кажуть, що він хоче вас позбутися. Я чула, як він розмовляв із секретарем.

— Ірино, ти розумієшся на своїй роботі. Але вирішувати за мене, як мені чинити, не треба.

— Я лише хотіла…

— Розумію, — Лариса трохи пом’якшала. — Дякую тобі. Повертайся до роботи.

Опівдні вона постукала до кабінету директора.

— Заходьте.

Лариса ввійшла й поклала принесену папку перед ним.

— Максиме Сергійовичу, справа термінова. Документи щодо «Векторкапбуду».

— Що ви принесли? — він глянув на папку.

— Аналітичну записку, до неї додано документи. Перш ніж підписувати договір, вам необхідно з цим ознайомитися.

Він відкрив папку й перегорнув кілька сторінок. Лариса стежила за його обличчям. Не страх і не прикрість — він насупився, наче вона завадила йому.

— Ларисо Петрівно, контрагентами займається служба безпеки, — сказав Ковальчук, закриваючи папку. — Це не завдання бухгалтерії.

— А аналізувати фінансові умови договору — моє завдання. Тут є ознаки шахрайської схеми.

— Ви обираєте надто різке визначення.

— Визначення точне. На сторінці три викладено авансування. Зіставте його з архівним договором, який я додала. Збіг не випадковий.

Він дивився на неї, не повертаючись до сторінок. Лариса бачила, що читати він не став. Вона розуміла: рішення вже ухвалено, залишилося лише озвучити його.

— Документи я передам до служби безпеки. Там вирішать, чи потрібна перевірка.

— Підписання наступного тижня, Максиме Сергійовичу. У них не залишилося часу.

— Ларисо Петрівно, вашу ініціативу я ціную, але ви вийшли за межі повноважень. Цією роботою ви займатися не повинні.

Він дивився просто на неї. Голос став холодним і твердим, як буває, коли людина для себе вже закінчила розмову. Лариса підвелася зі стільця.

— Двадцять чотири роки я займалася саме цим, — сказала вона тихо.

Відповіді не було. Вона взяла папку зі столу й вийшла.

Наприкінці коридору стояв Гончар. Скільки часу він провів там, Лариса не знала. На його обличчі була легка ввічлива усмішка; він ледь помітно кивнув їй, потім повернувся до вікна. Вона не зупинилася. Дещо про подальші події вже розуміла, проте папку зберегла.

Уночі сон довго не приходив. Лариса лежала в темряві, дивилася в стелю й слухала поодинокі машини за вікном. Тихий старий район, високі тополі вздовж вулиці, будинки, зведені багато десятиліть тому. На четвертому поверсі, у цій квартирі, минули двадцять два роки її життя. Колись тут жили діти. Тепер вони виросли й поїхали, а вона залишилася сама.

Олена працювала лікаркою в одному місті, Олексій — інженером в іншому. Щонеділі телефонували обоє, обоє пропонували переїхати до них. Лариса незмінно відповідала: «У мене все добре, не хвилюйтеся».

Скаржитися на самотність вона не звикла. Узагалі зі скаргами в неї не складалося — чи то такою народилася, чи то навчилася цього, коли поскаржитися було нікому. Після розлучення, з малими дітьми, грошей вистачало лише на їжу й квартплату. Доводилося давати собі раду самій, тихо, послідовно, день за днем. Робота встигла стати її домом раніше, ніж Лариса це помітила.

Тепер вона подумки поверталася до папки й до обличчя Ковальчука. Навіть не роздратування залишилося в пам’яті, а втома людини, якій заважають зробити вже вирішене. Таких вона зустрічала раніше. Не злі люди — люди, які не помічають власного нерозуміння.