— Ти ж розумієш, що на знайомство з майбутніми родичами пристойні люди з порожніми руками не приходять. — Артем навис над прилавком кондитерської, вимогливо постукуючи пальцем по склу вітрини. — Мама обожнює фісташкові еклери. І братові треба щось узяти.
— Давай ту, велику коробку асорті. Оплачуй, а я поки машину перепаркую, бо став просто на пішохідному переході.
Оксана подивилася на цінник. Коробка авторських тістечок коштувала трохи менше, ніж її комунальні платежі за місяць. Вона спокійно закрила сумку, клацнувши замком так голосно, що продавчиня, яка дрімала в кутку магазину, здригнулася.
— Артеме, ти часом нічого не переплутав? Якщо твоя мама обожнює фісташки, то ти їх і купуєш. Я в цьому кондитерському марафоні участі не беру.
Хлопець завмер, ніби в нього в голові закоротило дроти. Його брови злетіли вгору, зображаючи щире, нічим не затьмарене обурення.
— Оксано, ти чого починаєш? Ми йдемо знайомитися з моєю родиною. Це традиція — виявляти повагу. Моя картка просто в куртці залишилася. Невже тобі шкода кілька тисяч для майбутньої свекрухи?
— Не шкода, — рівним тоном відповіла Оксана, розвертаючись до виходу. — Саме тому ти зараз ідеш до машини, дістаєш куртку, знаходиш картку й купуєш мамі еклери. А я почекаю тебе надворі, подихаю повітрям.
Артем надувся, як миша на крупу. Його вродливе обличчя, що зазвичай випромінювало впевненість хлопця, звиклого жити на всьому готовому, ображено витягнулося. Він щось буркнув про жіночу меркантильність, але сперечатися не став.
Він вискочив надвір, грюкнувши дверима. Оксана залишилася сама. Вона знала Артема пів року.
У перші місяці він уміло пускав пилюку в очі. Водив її парком, читав вірші, красиво відчиняв двері. Але щойно дійшло до побуту, романтичний флер вивітрився швидше, ніж зарплата в день розпродажу.
Хлопець виявився носієм рідкісного вірусу — хронічної алергії на власні витрати. У кіно він раптом забував пароль від банківського застосунку. У супермаркеті в нього чарівним чином розряджався телефон просто на касі.
Оксана, яка працювала флористкою у великій студії й звикла розраховувати тільки на себе, спершу списувала це на випадковості. Спонтанні перевірки її на меркантильність — просто притирання характерів. Але останні тижні перетворилися на відверте випробування на міцність…
