На ювілеї свекруха вихваляла Андрія за щедрість

— Андрійку, а чому штори такі нудні? Я бачила в салоні розкішний оксамит. Тобі б до кабінету пасувало.

У Андрія не було кабінету. Його кабінетом був куток у спальні з комп’ютерним столом.

— Мамо, зараз мінімалізм у моді, — буркнув іменинник.

Він був у старій сорочці, бо нової Катя йому не купила, а та, що подобалася мамі, стала затісною в животі. До п’ятої години підтягнулися гості. Тітка Надя, огрядна жінка з голосом єрихонської труби.

Дядько Вітя, тихий чоловічок, який одразу знайшов спільну мову з котом Барсиком і сховався з ним на балконі курити. І пара далеких родичів, яких Катя бачила вдруге в житті.

Стіл був накритий дивно. Посеред столу стояли розкішні страви з нарізкою, салати з креветками, червона риба, дорогий коньяк. Андрій сяяв. Напередодні він таки випросив у Каті гроші на внесок. Точніше, Катя сама купила продукти.

— Гаразд, — сказала вона вчора. — Я не хочу, щоб гості були голодні. Я все куплю сама, але пам’ятай: це в борг.

Андрій був такий щасливий, що не звернув уваги на тон дружини. Головне, стіл накритий, мама задоволена.

— Ох, Андрійку! — захоплювалася тітка Надя, накладаючи собі третій шматок риби. — Який стіл! Відразу видно: господар у домі. Не те що мій шибеник — навіть на банку шпрот заробити не може.

Людмила Петрівна сяяла, мов начищений самовар. Вона сиділа на чолі столу, на місці іменинника, а сина посадила праворуч від себе, наче королева-мати.

— А я що казала, Надю? Виховання. У кого вкладеш, від того й отримаєш. Мій Андрійко змалку такий відповідальний, щедрий.

Катерина сиділа на дальньому краю столу. Вона майже не їла, вона спостерігала. На ній була проста чорна сукня, мінімум макіяжу. Вона скидалася на тінь на цьому святі марнославства.

Андрій уже випив три чарки й розслабився. Легенда працювала. Дружина мовчала. Їжа була, мама хвалила. Життя вдалося.

— А пам’ятаєш, синочку, як ти мені на ремонт зубів переказав одразу сто тисяч? — голосно запитала Людмила Петрівна, щоб усі чули. — Я лікареві кажу: це син платить, бізнесмен. Лікар ледь інструмент не випустив.

Андрій вдавився оливкою. Він пам’ятав той момент. Катерина тоді відмовилася від відпустки на морі, щоб оплатити свекрусі протезування. Андрій сказав мамі: «Це я заробив».