Життя без прикрасВіктор промовчав. Уже сівши в машину, вона додала:
— Тільки квартиру я йому однаково не залишу.
— І не залишай.
Через кілька днів надійшло підтвердження реєстрації права власності. Олійник письмово зажадав від Геннадія звільнити квартиру, повернути ключі й перестати заважати Ірині користуватися житлом. Відповів представник: Швець відмовлявся з’їжджати. Багаторічне життя з Клавдією Кирилівною, реєстрація у квартирі, участь у ремонті — усім цим він обґрунтовував свої заперечення проти виселення, яке, на його думку, порушувало його інтереси.
— Він і справді вважає, що реєстрація зробила його господарем, — сказала Іра, перечитавши відповідь.
— Підстави оцінить суд. Сімейні витрати на звичайний ремонт іще не дають права власності, — пояснив Олійник. — Якщо він окремо вимагатиме гроші й зуміє підтвердити витрати, розбиратимемося з цим окремо.
— Тоді звертаємося до суду.
— Так. Вимагатимемо, щоб він припинив перешкоджати вам, утратив право користування та звільнив квартиру.
Після паузи Ірина запитала:
— А щодо заповіту він усе-таки подав позов?
— Подав. Стверджує, що через хворобу Клавдія Кирилівна не розуміла своїх дій, коли його оформлювала.
Іра зблідла.
— Він же знає, що бреше.
— Самих тверджень суду недостатньо. Ні його, ні ваших.
— Але такі діагнози мамі поставили пізніше, не тоді.
— Отже, потрібні підтвердження. І не чекайте вистави, у якій досить викрити одну-єдину брехню. Суд має за медичними документами встановити стан вашої матері саме в момент підписання.
— Я готова.
Віктор повіз її до Вероніки. Дорогою Іра знову заговорила про матір:
— Він тепер за її хворобу взявся. Я ж із нею на обстеження їздила. Ще в останні тижні вона сама обговорювала призначені ліки з лікарями й сперечалася з ними.
— Оце й треба підтвердити документами.
— Іноді мені хочеться почути від тебе: «Ми його розчавимо».
— Цього не дочекаєшся.
— Чому?
— У нас адвокат, а не коток.
Ірина засміялася.
Першого засідання вона боялася більше, ніж варто було. Представник Геннадія виклав доводи, Олійник передав документи й заперечення. Суд визначив, які обставини ще належить перевірити. Сам Швець тримався впевнено й спокійно, майже не дивлячись на падчерку.
Зате в коридорі підійшов до неї.
— Довго ще збираєшся грати в цю марну гру?
— Ви про що?
— Сімейну справу до суду довела.
— Можна було просто повернути ключі.
— Я прожив там майже десять років.
— У маминій квартирі.
— І гроші туди вкладав.
— От витрати й доводьте. Окремо.
— Це Олійник тебе навчив? — примружився він.
— Ні. Життя.
Геннадій збирався щось додати, але підійшов Віктор. Побачивши шрам, Швець затримав на ньому погляд.
— А ось і благодійник.
— Вас це не стосується, — Іра ступила ближче.
— Не треба, Іро, — зупинив її Віктор.
— Захисника собі знайшла. При грошах, — усміхнувся Геннадій.
— Вона вже звернулася до адвоката, — відповів Віктор. — А свої права вона й сама захищати вміє.
Першим відвернувся Швець.
Ірина після засідання все ще злилася.
— Про гроші треба було йому відповісти.
— Навіщо?
— Він вирішив, що я перемогу купила.
— Поки що жодної перемоги немає.
— Дякую за підтримку.
— Зате не збрехав.
Вона кинула в нього серветкою.
Коли Віктор згодом розповів Степанові про суд, той похитав головою.
— Ти хоч розумієш, що вже по вуха вліз?
— У суперечку про спадщину?
— В Ірине життя.
— Це не те саме.
— Ну звісно.
Віктор і без друга помічав: він чекає її дзвінка. Якщо до вечора Іра не писала, знаходився привід поцікавитися, як вона. Якщо день у неї видавався важким, він приїжджав із кавою. Але жодна їхня розмова так і не торкнулася його почуттів.
Наступні засідання були присвячені оформленню заповіту. Подані документи не підтверджували, що Клавдія Кирилівна тоді не розуміла того, що відбувалося. Нотаріальне посвідчення саме собою не виключало спору, але заявлену підставу недійсності Геннадієві потрібно було довести. Його сторона говорила про тяжку хворобу, ліки, привела двох знайомих.
Перша свідка розповідала, що перед смертю Клавдія швидко втомлювалася, бувало, плутала дати.
— Коли оформлювали заповіт, ви були присутні? — запитав Олійник.
— Ні.
— А того дня з нею бачилися?
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Величезне задоволення.