Життя без прикрас— Ти й раніше був такий мовчазний? — запитала вона якось.
— Не завжди.
— Коли змінився?
— Мабуть, після аварії.
— Тому Марина пішла?
— За її словами, вона втомилася від людини, яка постійно чекає жалю.
— Ти справді чекав?
— Більше боявся, що жалітимуть.
Ірина подивилася на шрам.
— А я часом про нього забуваю.
— З ввічливості кажеш?
— Ні. У тебе вистачає речей, які дратують сильніше. Наприклад, звичка без дозволу за всіх платити.
Завібрував телефон Віктора. Марина надіслала повідомлення: «Правда, ця дівчина тепер у тебе живе?»
Він показав Ірині екран.
— Хто їй розповів, що я в тебе була?
— Гадки не маю.
Прийшло наступне повідомлення: «Руслан каже, ти навмисне привів її на весілля, щоб мене принизити». Віктор написав у відповідь: «Моє особисте життя тебе більше не стосується».
— І все? — запитала Ірина.
— Усе.
За кілька днів зателефонував Руслан.
— Вітю, припини писати Марині, можеш?
— Це вона мені написала.
— Каже, ти на весіллі навмисне все підлаштував.
— Що підлаштував?
— Ну, з цією дівчиною.
— У неї ім’я є. Ірина.
— Мені байдуже.
— А телефонуєш тоді навіщо?
Руслан помовчав.
— Ми через тебе вже вдруге сваримося.
— Одне з одним ви сваритеся. Не через мене.
Віктор завершив дзвінок. Уперше за весь час після розлучення він не відчував бажання пояснюватися.
Від смерті Клавдії Кирилівни минуло майже три місяці. Увечері Ірині зателефонував Олійник і запропонував приїхати завтра.
— Щось сталося?
— Поки ні. Представник Геннадія Вадимовича повідомив: той збирається оскаржувати заповіт.
Ірина підвелася з-за столу.
— На якій же підставі?
— Стверджує, що під час підписання ваша мати нібито не розуміла значення своїх дій.
— Він бреше.
— Можливо. Але в суді доведеться надавати докази. Обурення недостатньо.
Наступного дня Данило Владиславович одразу попередив:
— Гарантувати результат я не можу. На нашу користь свідчить нотаріально посвідчений заповіт. Відомостей про недієздатність Клавдії Кирилівни наразі немає. Це вагомі обставини.
— А свідків він може привести?
— Може. Тільки самі собою слова свідків документів не скасовують.
— Тобто затягнути справу йому вдасться?
— Спробувати він здатен.
Ірина подивилася на адвоката.
— А квартира весь цей час залишатиметься в нього?
— Поки він сам не з’їде або ми не вирішимо питання в законному порядку.
— Добре. Нехай оскаржує.
На її обличчі вперше за весь цей час не було розгубленості.
— Він мене виставив, бо розраховував: я нічого не знаю і злякаюся, — продовжила Ірина. — Тепер нехай у суді розповідає, чим йому раптом завадила мамина воля.
Наприкінці шостого місяця після смерті Клавдії Кирилівни дзвінки вітчима вже не лякали Ірину. Геннадій тепер телефонував нечасто, зате повідомлення майже незмінно починалися однією фразою: «Ти ще можеш усе вирішити по-доброму». Листування Іра показувала Олійникові. Він просив нічого не видаляти й відповідати лише по суті.
— Про мир пише постійно, а ключі й досі в нього, — сказала вона Вікторові.
— Для декого мир — це коли їм дозволяють забрати все, на що вони поклали око.
Вони сиділи в кафе поруч зі стоматологічним центром, де Ірина працювала адміністраторкою. За місяці роботи й клопотів Ірина перестала здригатися від незнайомих номерів: сама телефонувала нотаріусу, діставала потрібні папери, записувала витрати.
— Завтра виповниться шість місяців.
— Тривожно?
— Ще й як. Хоча Єршова пояснила: заяву я подала вчасно.
— Отже, завтра просунемося далі.
— Слухаю тебе й думаю, що ти результату зовсім не чекаєш.
— Чекаю. Тільки радіти заздалегідь відучився.
Наступного дня Олександра Геннадіївна Єршова знову переглянула спадкову справу. Геннадій Вадимович мав намір сперечатися, його представник уже надсилав заяву, але самої незгоди із заповітом було недостатньо, щоб квартира дісталася йому. Необхідні формальності завершилися видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Ірина довго розглядала своє ім’я в документі.
— Тепер усе?
— Цей етап завершено, — відповіла нотаріус. — Наступний — реєстрація права власності. Якщо чоловік вашої матері не з’їде, питання його проживання доведеться вирішувати окремо.
Біля машини Віктора Іра зупинилася.
— Мені здавалося, буде відчуття перемоги.
— А замість нього?
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Величезне задоволення.