Життя без прикрасВона усміхнулася.
— А термін?
— Зможеш — віддаси.
— Якийсь несерйозний договір.
— У блокнот запиши.
Ірина записала суму й дату.
— Ось тепер справжній борг.
— Домовилися.
— Ти ненормальний.
— Учора в тебе була версія про маніяка.
Вони повернулися до Олійника й підписали угоду. Перший етап Віктор оплатив одразу. Після переказу грошей на рахунку залишилося незвично мало.
— Ти ж майже все віддав, — сказала Ірина.
— Через тиждень зарплата.
— Ще пошкодуєш, що зі мною зв’язався.
— Добре було б уже після того, як розрахуєшся.
Наступного дня Олійник підтвердив: Клавдія Кирилівна успадкувала квартиру від батьків задовго до другого заміжжя. Геннадій Швець серед її власників ніколи не значився.
Потім відбувся прийом у нотаріуса. Олександра Геннадіївна Єршова перевірила відомості й прийняла Ірину.
— Заповіт Клавдії Кирилівни знайдено.
Ірина затамувала подих.
— Кому вона залишила квартиру?
— У документі спадкоємицею названо вас.
Ірина заплющила очі.
— А він міг його скасувати?
— Геннадій Вадимович? Ні. Змінювати або скасовувати заповіт має право лише той, хто його склав, і тільки за життя. Другий із подружжя замість нього цього зробити не може.
— А оформити її на своє ім’я він міг, коли мами вже не стало?
— Без права власності розпоряджатися нею як своєю він не має права. Вам зараз потрібно вчасно заявити про прийняття спадщини.
Ірина підписала папери. Уже надворі, біля сходів, зупинилася:
— Отже, мама справді все зробила.
Віктор мовчав. Ірина раптом обійняла його — швидко, ніби сама злякалася.
— Дякую тобі.
— Заповіт же не я складав.
— А без тебе я б іще місяць вважала квартиру його власністю.
— Головне, більше не вважаєш.
— Тепер мені хочеться його вбити.
— Олійнику краще про це не розповідати.
Вона засміялася, не перестаючи плакати.
Дзвінок від самого Геннадія Вадимовича пролунав за кілька годин. Побачивши його ім’я, Ірина замовкла.
— Відповідай, — сказав Віктор. — Тільки погрожувати не треба.
Вона ввімкнула гучний зв’язок.
— Ти навіщо до нотаріуса поткнулася? — роздратовано запитав вітчим.
— Я займаюся маминою спадщиною.
— Я тобі вже пояснив, що буде.
— Тільки пояснення виявилося неправдою.
— Це хто тебе налаштовує?
— Адвокат.
У слухавці ненадовго стихло.
— Звідки ще адвокат узявся?
— Знайшла хорошого.
— Іро, годі вистав. Ми з тобою сім’я.
— У сім’ї людей за двері не виставляють і замків від них не міняють.
— Квартира тепер моя.
— Ні. Це ми вже перевірили.
Геннадій підвищив голос:
— Нічого ти не перевірила! Я Клавдії чоловік. Роками там жив, ремонт оплачував, меблі купував.
— Коли оформлення закінчиться, свої меблі забереш.
— Ти взагалі розумієш, кому це кажеш?
— Тому, хто вигнав мене через кілька днів після маминої смерті.
— Я тебе годував! Вам обом допомагав.
— І що далі?
— Тепер вирішила мене квартири позбавити?
— Вона ніколи тобі не належала.
Він трохи помовчав.
— Ще побачимо, — сказав Геннадій.
Дзвінок обірвався. Ірина поклала телефон.
— Він знав.
— Чому ти так вирішила?
— Про заповіт почув і не здивувався. Одразу почав перелічувати, скільки вклав.
— Давай залишимо висновки адвокатові.
— Усі гарні версії псуєш.
— Працюю над цим.
Повернення Вероніки Леонідівни Мартинюк дочекалися через два дні. Просто з дороги вона приїхала до Віктора, обійняла подругу в передпокої й узялася вичитувати:
— Ти з глузду з’їхала? Чому нічого не розповідала?
— Я збиралася.
— Коли? Після переїзду до незнайомого чоловіка? — Вероніка подивилася на Віктора. — Ти не ображайся.
— І не збираюся.
— Покажеш паспорт?
Ірина розсміялася:
— Ніко!
— Мені треба переконатися, що він справжній.
Віктор дістав документ.
— Дивись.
Вероніка повернула паспорт.
— Уже подобаєшся.
Того ж вечора Ірина перебралася до подруги. Перед тим як піти, сказала Вікторові:
— Можеш видихнути. Захоплення вітальні скасовується.
— Я й не хвилювався.
— А я хвилювалася.
— Через що?
— Боялася звикнути, що можна нічого не вирішувати, за мене розбереться хтось інший.
Віктор відповів не відразу:
— Замість тебе я вирішувати не буду.
— Знаю.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Величезне задоволення.