Його довго розпитували. Чому він був у тому домі? Чому одружився з літньою жінкою, яку ледь знав? Що сталося вночі? Навіщо він жбурнув підсвічник? Він розумів, як усе це звучить. Колишній в’язень, дивний шлюб, пожежа, загиблі господарі. Будь-який слідчий на їхньому місці дивився б на нього з підозрою.
Єгор не став викручуватися. Розповів усе як було: познайомився в кафе, погодився на шлюб через житло й оформлення за адресою, пройшов обстеження на прохання Аглаї Степанівни, прийшов до її дому після реєстрації. Розповів і про порошок у чарці, і про розмову за стіною, і про старого, який виявився живим. Говорив збивчиво, іноді зривався на шепіт, але щоразу повертався до головних деталей.
Його питали знову й знову, змінюючи порядок запитань. Він повторював одне й те саме. Так, він жбурнув підсвічник. Так, бачив, що щось упало. Ні, він не підпалював дім навмисне. Ні, не знав, що вогонь пошириться. Ні, не хотів нікого вбивати. Він рятувався, бо зрозумів: його самого збиралися згубити.
Перевірка тяглася болісно. Вивчали довідки, документи, залишки кімнати, свідчення сусідів. Знайшлися сліди, які підтверджували, що в домі справді був літній чоловік, хоча за розповідями Аглаї Степанівни чоловік вважався померлим. Виявилися й дивні речі, про які Єгорові пізніше розповідали неохоче й не все. Але поступово підозра з нього почала спадати. Його версія, хоч якою б божевільною вона здавалася, складалася з тим, що знайшли в домі.
Коли його нарешті залишили в спокої, Єгор вийшов на вулицю з відчуттям, ніби за одну ніч прожив ще один строк. Світ довкола був звичайний: люди йшли у справах, машини проїжджали повз, хтось сміявся біля зупинки. А йому здавалося, що він повернувся звідти, звідки живі повертатися не повинні.
Після того випадку життя не стало світлим одразу. Ніхто не розчинив перед ним дверей, не подарував роботу, не стер минулого. Він так само починав із малого. Але всередині щось змінилося. Єгор зрозумів, що більше не має права хапатися за будь-яку простягнуту руку, не дивлячись, куди вона тягне. Відчай може бути небезпечнішим за голод. Обіцянка легкого порятунку іноді виявляється пасткою…
