Життя без прикрасЙого довго розпитували. Чому він був у тому домі? Чому одружився з літньою жінкою, яку ледь знав? Що сталося вночі? Навіщо він жбурнув підсвічник? Він розумів, як усе це звучить. Колишній в’язень, дивний шлюб, пожежа, загиблі господарі. Будь-який слідчий на їхньому місці дивився б на нього з підозрою.
Єгор не став викручуватися. Розповів усе як було: познайомився в кафе, погодився на шлюб через житло й оформлення за адресою, пройшов обстеження на прохання Аглаї Степанівни, прийшов до її дому після реєстрації. Розповів і про порошок у чарці, і про розмову за стіною, і про старого, який виявився живим. Говорив збивчиво, іноді зривався на шепіт, але щоразу повертався до головних деталей.
Його питали знову й знову, змінюючи порядок запитань. Він повторював одне й те саме. Так, він жбурнув підсвічник. Так, бачив, що щось упало. Ні, він не підпалював дім навмисне. Ні, не знав, що вогонь пошириться. Ні, не хотів нікого вбивати. Він рятувався, бо зрозумів: його самого збиралися згубити.
Перевірка тяглася болісно. Вивчали довідки, документи, залишки кімнати, свідчення сусідів. Знайшлися сліди, які підтверджували, що в домі справді був літній чоловік, хоча за розповідями Аглаї Степанівни чоловік вважався померлим. Виявилися й дивні речі, про які Єгорові пізніше розповідали неохоче й не все. Але поступово підозра з нього почала спадати. Його версія, хоч якою б божевільною вона здавалася, складалася з тим, що знайшли в домі.
Коли його нарешті залишили в спокої, Єгор вийшов на вулицю з відчуттям, ніби за одну ніч прожив ще один строк. Світ довкола був звичайний: люди йшли у справах, машини проїжджали повз, хтось сміявся біля зупинки. А йому здавалося, що він повернувся звідти, звідки живі повертатися не повинні.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.