Єгор розмахнувся й жбурнув підсвічник у їхній бік. Пролунав гуркіт. Щось розбилося, свічка перекинулася, стара скрикнула, старий вилаявся. На край фіранки метнувся вогник. Єгор побачив це лише краєм ока. Дивитися далі він не став.
Він кинувся в коридор. За спиною чулися крики, метушня, тупіт. Дім, який ще недавно здавався міцним і багатим, раптом перетворився на лабіринт. Єгор ледь не врізався в шафу, намацав двері, смикнув за ручку. На мить йому здалося, що вони не відчиняться. Тоді жах піднявся в ньому такою хвилею, що він смикнув ще раз, мало не виламавши замок.
Двері розчинилися. Холодне нічне повітря вдарило в обличчя. Єгор вискочив надвір і побіг. Він не розбирав дороги, не озирався, не думав про сумку, документи, одяг. Головне було — далі від дому, від старих, від шепоту, від чарки з порошком. Він біг, доки в грудях не закололо так сильно, що довелося зупинитися біля темного паркану й зігнутися, хапаючи ротом повітря.
Ніч він провів у знайомого. Той довго лаявся, побачивши його блідого, розпатланого, без речей, але потім пустив. Єгор майже нічого не пояснив. Сказав тільки, що втрапив у страшну історію і йому треба перечекати до ранку. Він сидів на кухні, обхопивши кухоль із вистиглим чаєм, і дивився в одну точку. Щоразу, коли за стіною рипіла підлога або грюкали двері в сусідів, він здригався.
Уранці до нього прийшли працівники поліції.
Знайомий перелякано подивився на Єгора, ніби всі його нічні марення раптом дістали підтвердження. Єгор і сам похолов, але тікати не став. Тікати йому вже не було куди.
Виявилося, що дім Аглаї Степанівни вночі згорів майже повністю. Пожежа почалася в тій кімнаті, куди він жбурнув підсвічник. Вогонь пішов швидко: старі дерев’яні меблі, підлога, щільні фіранки, картини, сухі рами — все спалахувало одне за одним. Сусіди помітили полум’я надто пізно. Коли прибула допомога, врятувати майже нічого вже не вдалося.
Старий і стара вибратися не встигли. У кімнаті, де вони були, не було вікон. Двері, за словами тих, хто оглядав дім, виявилися заваленими частиною меблів, що впали. Можливо, вони намагалися вибратися, але розгубилися. Можливо, вогонь відрізав їм шлях надто швидко. Єгор слухав і відчував не полегшення, а важку порожнечу. Він не хотів їхньої смерті. Він хотів лише вижити…
