Життя без прикрасВимкнувши радіо, вона пішла до комори по батькову гасову лампу зі склом. Перевірила її, долила гасу, у ліхтарик вставила свіжі батарейки. Два оберемки дров принесла із сараю. Шворінь приготувала біля дверей, попередньо обгорнувши руків’я старою вовняною ганчіркою, щоб залізо не морозило рук. Потім перейшла дорогу.
Оксана відчинила не відразу. Стояла в халаті, підозріливо розглядаючи сусідку.
— Чого тобі, Ларисо?
— У п’ятницю сильний буран обіцяють. Микитка твій коли з коледжу повертається?
— Останнім автобусом, о шостій вечора. До повороту з траси доїжджає, далі пішки. Якщо не підбере хтось.
— Оксанко, скажи йому залишитися в гуртожитку. Не треба в п’ятницю їхати.
— Це з якого дива? — примружилася Оксана Дмитрівна.
— Передали по радіо: буран. Не можна йому в таку погоду виходити на повороті.
— Ларисо, без твоїх повчань обійдуся. Телефон при ньому, щось трапиться — подзвонить. Не малюк уже, вісімнадцятий рік пішов. А дорогу цю знає як свої п’ять пальців.
— Олексій мій теж її знав, — мимоволі сказала Лариса.
— Який іще Олексій?
Вона затнулася. Сорок років прожили навпроти одна одної, а Оксана навіть про брата її не знала. Нікого з тих, хто знав, уже не залишилося серед живих.
— Не про те я. Будь ласка, Оксанко, передай йому.
Сусідка довго дивилася їй в обличчя.
— Гаразд уже, передам, — буркнула нарешті й зачинила двері.
Тим часом Денис сидів на кухні своєї двокімнатної квартири на п’ятому поверсі й дивився в стіну. За тиждень від нього майже не чули слів. Наталія бачила, як він переживає, і не втручалася. Лише в четвер увечері, вклавши Настю, сіла навпроти чоловіка й торкнулася його плеча.
— Подзвонив би мамі, Денисе.
— Вона ж мене вигнала, Наталю.
— Знаю.
— При Сосновському, при Іллі, перед робітниками. Стояв там як пацан.
— Знаю, Дениску.
Вони трохи посиділи мовчки. Наталія заговорила знову, не дивлячись на чоловіка:
— Я ж у травні їй так і не подякувала. Накричала, забрала Настю — і додому. А вночі донька мені розповідала: нічого навколо не видно, тільки бабуся в рейку б’є, і вона на цей дзвін іде. Денисе, без рейки вона б пропала. Я сама тоді в придорожньому кафе пересиджувала, навіть машину за вікном розгледіти не могла. А вона сама була серед поля.
Денис підвів голову.
— І від мене подяки не почула. Натомість я почав пояснювати, що самій їй жити не можна. Обоє відзначилися.
По підлозі заляскали босі ноги. Настя вийшла на кухню в піжамі, з розкуйовдженими кісками й аркушиком у руці.
— Мамо, тату, я не заснула. Я малювала.
На аркуші димів комин будинку. Біля паркану маленька жінка тримала велику палицю; від іншої палички, що висіла на огорожі, сині фломастерні хвилі розходилися навсібіч. Далі, у полі, тяглося безліч високих жовтих смужок. Між ними крокувала дівчинка в рожевій куртці.
— Тут бабуся в рейку дзвонить, — пояснила Настя. — Тут її кукурудза. А дівчинка — я, додому повертаюся.
— Настусю, звідки ж там кукурудза? — запитав батько. — Навесні ще нічого не росло.
— Тепер виросла, — серйозно відповіла вона. — Улітку ти бабусі телефонував, а слухавку я взяла. Вона сказала: посадила, щоб я більше не губилася. Щоб було за що триматися рукою.
Денис не відривав погляду від малюнка. Наталія дивилася на чоловіка.
— Тату, дозволиш бабусі відвезти? Ти казав, вона засмутилася.
Він відповів не відразу.
— Дозволю. Завтра з роботи раніше відпрошуся й поїдемо. А зараз лягай, дай мамі поспати.
Настя заплескала в долоні й помчала геть. Наталія зазирнула в телефон.
— Денисе, на вихідні ж штормове попередження.
— То це вночі, Наталю. З п’ятниці на суботу. О третій годині виїдемо, о шостій будемо в мами, до бурану встигнемо із запасом. Там поспимо, у неділю вщухне — додому.
— Мені в п’ятницю в нічну.
— Тим краще. Настя в бабусі погостює, ти в суботу виспишся.
Наталія кивнула. Тривога залишилася, але заперечувати вона не стала.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.