Марина прийшла продовжити оренду комірки з дошлюбними заощадженнями, але в банку їй розповіли про вчорашній візит чоловіка

Будову міжбанківських переказів Артем знав добре. Він ковтнув.

— Так. Поки стоїть статус «В обробці», — насилу вимовив він.

— Тоді негайно запросіть керівника. Я подаю заяву: рахунок потрібно терміново заблокувати через викрадення. Упустите гроші до Дубая — банк стане співвідповідачем у кримінальній справі за допомогу у виведенні викраденого на недійсних підставах. Дійте, час спливає.

Артем схопився так, наче його стіл розжарили до червоного. Не минуло й хвилини, як зі скляного кабінету вибіг повнуватий керівник, на ходу витираючи хустинкою лоба.

Ні крику, ні істерики від Марини він не почув. Сівши за його стіл, вона поклала перед ним паспорт і без запинки продиктувала заяву: заблокувати рахунок чоловіка, аби запобігти викраденню. Керівник оцінив ризик, зрозумів, що клієнтка має рацію й погрозами не блефує, та відразу задіяв систему безпеки.

На Діминому рахунку заморозили все, до останньої копійки. Кошти, вже готові полетіти на оплату повітряних замків Світлани Петрівни, залишилися в банківському цифровому чистилищі. Окремим внутрішнім розпорядженням про підозрілу активність заблокували й золото в його сейфі.

Перший крок Марина зробила без сліз.

Вийшовши з кабінету, вона набрала батька. Віктор Андрійович усе життя встановлював складне охоронне обладнання, а на пенсії знайшов собі розвагу — удосконалювати автомобілі. Хватка в нього була залізна. Саме на нього за документами був записаний чорний позашляховик, на якому Діма любив роз’їжджати містом із виглядом успішного бізнесмена.

— Привіт, тату. Не відволікаю? — спитала Марина, виходячи на вулицю.

— Привіт. Сусідові карбюратор чищу. Що сталося? Не подобається мені твій голос.

— Діма сьогодні подав на розлучення. І за довіреністю вичистив мою комірку. Хотів відправити гроші матері до Дубая.

Батько помовчав. У слухавці дзенькнув відкладений інструмент.

— Хотів? — перепитав він, одразу помітивши потрібне слово.

— Я щойно зупинила переказ через банківську службу безпеки. Кошти застрягли, а він їздить на твоєму позашляховику й святкує перемогу. Напевно, влаштувався в «Березовому Парку», за містом. Любить у тамтешньому ресторані дешево понтуватися.

— Ясно, доню, — голос Віктора Андрійовича став жорстким, діловим. — Там установлений супутниковий трекер, до нього підключене реле, двигун можна заблокувати віддалено. Зараз відкрию застосунок, вимкну мотор і замовлю евакуатор. Що робитимеш із квартирою?

— Вона моя. Їду замки міняти.

— От і правильно, дівчинко. Дій.