Григорій Павлович глянув на годинник.
— Ми починаємо вибиватися з графіка.
— Графік зачекає, — відповів Назар, не відриваючи погляду від теки.
Дві хвилини розтягнулися, мов нескінченний коридор. Дарина й Леся мовчали. Олег сонно дихав на столі, ще не розуміючи, що довкола нього змінюється саме повітря. Нарешті Ярина повернулася з тонким аркушем у руці.
— Знайшла в архівній теці. Учора ввечері був терміновий забір крові. Замовлення оформлено від імені пацієнта. Результати надійшли лише вранці, їх не підшили до основної карти.
Назар узяв аркуш. Прочитав перший рядок, потім другий. Усередині в нього все обірвалося так різко, ніби під ногами зникла підлога…
