У новому аналізі значилася четверта негативна група крові. Зовсім не та, що була вказана в карті. Не збігалися ні група, ні резус. Нижче стояла позначка про попередній скринінг: виявлено маркер можливого спадкового порушення, потрібна термінова консультація фахівця.
Назар повільно підвів очі.
— Григорію Павловичу, у нас серйозна проблема.
Анестезіолог підійшов ближче, взяв аркуш за край, пробіг поглядом рядки й миттєво зблід.
— Це неможливо. Тут інша кров.
— Саме так.
— Отже, або помилка в карті…
— Або цей аркуш не належить нашому пацієнтові. Або хтось учора здав кров під його ім’ям.
Леся тихо ахнула. Ярина стояла нерухомо, ніби боялася порушити рівновагу кімнати.
— Ви хочете сказати… — почала вона й не змогла закінчити.
— Поки що я хочу сказати лише одне: ми не вводимо наркоз, доки не з’ясуємо, хто здавав цей аналіз і чому він опинився в документах Гордієнка.
Григорій Павлович зняв окуляри й протер їх серветкою, хоча скельця були цілком чисті.
— Назаре, пацієнт уже підготовлений.
— Наркоз не вводити. Ярино, телефонуйте в лабораторію: хто приймав кров, о котрій, за якими документами, хто оформлював замовлення. Дарино, попередьте головного лікаря. Лесю, покличте охорону, але без шуму. І попросіть привести сюди дружину пацієнта та його брата.
Команда ожила відразу, тільки в звичних рухах з’явилася нервова різкість. Назар підійшов до сонного Олега й вдивився в його обличчя. Ще вчора це обличчя здавалося йому просто самовдоволеним, неприємним, надто впевненим. Тепер воно виглядало чужим — не тому, що змінилося, а тому, що довкола нього виникла незрозуміла тінь.
Першою повернулася Ярина. Обличчя в неї стало білим.
— У лабораторії сказали: вчора близько восьмої вечора прийшов чоловік. Представився Олегом Гордієнком, показав особистий документ, попросив терміново визначити групу крові й провести попередній скринінг. Лаборантка взяла матеріал. Нічого явного не помітила, але… — Ярина ковтнула. — Каже, він був схожий на пацієнта, тільки ніби інший. І їй здалося дивним, що людина здає кров напередодні операції, коли все вже готово.
Назар відчув холод уздовж хребта. Лада мала рацію. Не образно, не випадково, не в загальних тривожних словах, а в найголовнішому.
— Операцію скасовуємо, — сказав він. — Даємо премедикації відійти, повертаємо пацієнта до ясного стану. До з’ясування обставин нічого не робимо.
За кілька хвилин з’явився Лев Борисович, головний лікар клініки. Зазвичай стриманий, він зараз виглядав так, ніби сама реальність припустилася медично неможливої помилки. Олега почали приводити до тями. Він каламутно розплющував очі, намагався зрозуміти, чому довкола стільки людей і чому ніхто не готує його до операції. Майже одночасно привели Марину й Тараса. Марина була бліда, пальці тремтіли. Тарас увійшов із кам’яним обличчям і відразу відійшов убік, склавши руки на грудях.
— Що сталося? — спитала Марина, і голос її зірвався. — Чому ви не почали?
Назар показав їй аркуш.
— Скажіть чесно: ваш чоловік учора ввечері приїздив до нашої лабораторії здавати додаткову кров?
— Ні. — Вона відповіла відразу, без паузи. — Ми були вдома весь вечір. Він нервував, ми ввімкнули фільм, потім він прийняв заспокійливе й рано ліг. Він нікуди не виходив. Я певна.
— Абсолютно?
— Абсолютно.
Назар повернувся до Тараса.
— А ви де були вчора близько восьмої?
Той примружився.
— Я не пацієнт і перед вами звітувати не зобов’язаний.
— Можливо, обов’язок виникне, — холодно сказав Назар. — Охороно, прошу поки що не випускати цю людину з клініки.
Тарас різко випростався.
— Ви при своєму розумі? На якій підставі?
— На тій, що вчора хтось пред’явив особистий документ вашого брата й здав кров під його ім’ям. Аналіз не збігається з медичною картою. Крім того, в ньому виявлено небезпечний генетичний маркер. Поки ми не знаємо, хто саме здавав кров, операція неможлива.
Марина затулила рота долонею. Олег, остаточно приходячи до тями, сів на столі й скривився.
— Що за цирк? Чому я не під наркозом?
— Олеже Андрійовичу, — Назар підійшов ближче. — Ви вчора ввечері здавали кров у нашій лабораторії?
— Ні. Навіщо? Усе давно здано. — Він помовчав, вдивився в обличчя довкола, і голос змінився. — Що тут відбувається?
— Хтось прийшов із вашим особистим документом і оформив аналіз від вашого імені. Група крові там інша.
Олег повільно спустив ноги зі столу. Марина ступила до нього, але він наче перестав її бачити. Його погляд зупинився на Тарасові.
— Це ти…
