Марина не знала, у скількох уже використаних підгузках могли бути уламки і як довго вони контактували зі шкірою Аліси. Вона болісно запитувала себе, чому зовсім нічого не помітила раніше. Коричневі цятки були маленькими, метал ховався всередині матеріалу, але ці пояснення не позбавляли її докорів сумління. У пам’яті знову лунав плач доньки, причину якого батьки кілька днів не могли зрозуміти.
Почуття провини накрило Марину з новою силою. Їй здавалося, що вона підвела Алісу саме тоді, коли та найбільше потребувала захисту. Хоч уламки були сховані серед волокон і помітити їх без уважної перевірки було важко, мати звинувачувала лише себе. Професійний досвід робив ці думки ще болючішими: Марина вважала, що як медсестра мала б розпізнати небезпеку швидше. І все ж вона розуміла, що до цього дня в неї не було причин сумніватися в безпечності звичайного дитячого виробу…
Нарешті перші результати обстеження принесли довгоочікуване полегшення. В Аліси виявили лише невеликі поверхневі ушкодження шкіри на сідницях, які могли пояснювати болісні відчуття. У тканинах не виявилося ані уламків, ані інших сторонніх частинок. Окрім ушкоджень шкіри, інших травм лікарі не знайшли. Однак батькам ще належало дочекатися повного медичного висновку.
Попри обнадійливі результати, Марина не дозволяла собі розслабитися одразу. Вона розуміла, що відсутність металу в тканинах відповідала лише на одне з питань, які її тривожили. Мати все ще чекала остаточної оцінки можливих наслідків для здоров’я, бо ослаблений від народження імунітет Аліси робив будь-яку згадку про інфекцію особливо моторошною. Олексій теж уважно слухав спеціалістів і чекав на чітке підтвердження, що небезпека залишилася позаду. Лише висновок лікаря міг розвіяти страх, що контакт із забрудненими частинками позначиться на стані дівчинки пізніше.
Остаточну відповідь дав лікар. Він обробив ушкодження, призначив необхідне лікування й повідомив, що ознак інфекції чи інших ускладнень в Аліси немає. За результатами обстеження серйозних наслідків не очікувалося. Після кількох днів тривоги Марині було важко одразу повірити в цю новину, але підстав очікувати небезпечного захворювання спеціалісти не бачили.
Лише тоді Марина змогла вільно зітхнути. Своєчасне звернення до лікарів дало змогу швидко оцінити стан дівчинки й розпочати лікування. Мати все ще відчувала біль при думці про те, що Аліса кілька днів страждала, однак полегшення було сильнішим. Донька була в безпеці, і для подружжя саме це мало головне значення. Найгірше, що Марина встигла уявити дорогою до лікарні, не сталося…
