Марина затримала подих і ще раз оглянула поверхню. Її непокоїла не так сама плямка, як те, що вона виявилася на зовсім новому підгузку. Вона провела пальцями поруч із темним слідом, намагаючись зрозуміти, чи не потрапила на тканину звичайна смітинка. Ворс здавався м’яким, але коричнева цятка ніби ховалася між волокнами. І тут Марина помітила ще кілька таких самих вкраплень, розсіяних у різних місцях. Випадкове забруднення вже не здавалося переконливим поясненням.
Вона одразу покликала Олексія й показала йому знахідку. Подружжя схилилося над підгузком, намагаючись роздивитися найдрібніші часточки. Вони перебирали можливі пояснення, але жодне з них не здавалося правдоподібним. Тривога Марини посилювалася: їй здавалося, що ці майже непомітні цятки можуть бути пов’язані з останніми болісними днями. За виразом обличчя Олексія вона бачила, що він теж стривожений…
Обережно розсунувши волокна внутрішнього шару, подружжя нарешті побачило джерело коричневих позначок. У м’якій тканині ховалися найдрібніші шматочки іржавого металу з гострими краями. Вони були настільки маленькими, що при побіжному погляді їх легко можна було прийняти за пил або звичайні смітинки. Але тепер сумнівів не залишалося. Усвідомивши, що саме вона збиралася надягти на дитину, Марина похолола, а в голові на мить запанувала цілковита порожнеча.
Олексій теж дивився на підгузок розширеними від жаху очима й не міг одразу вимовити ані слова. М’яка річ, призначена для захисту ніжної шкіри немовляти, приховувала в собі те, що могло завдавати болю. Марина мимоволі перевела погляд на Алісу. Плач останніх днів, занепокоєння й неможливість заспокоїтися раптом набули можливого пояснення, але від цього батькам стало лише страшніше. Їм ще належало зрозуміти, скільки часу дівчинка могла контактувати з небезпечними частинками.
Спочатку подружжя намагалося переконати себе, що виявило поодинокий виробничий брак. Така думка залишала надію, що небезпечним виявився лише один підгузок. Марина дістала з великої упаковки наступний підгузок і перевірила його так само ретельно. Потім вона взяла ще один, не дозволяючи собі квапитися й пропускати жодної ділянки. Олексій стежив за її руками, чекаючи, що решта виробів виявиться чистою.
Надія зникла майже одразу. Металеві частинки були й в інших підгузках із тієї самої пачки, відкритої кілька днів тому. Коричневі сліди повторювалися, і кожна нова знахідка посилювала жах. У батьків уже не залишалося можливості вважати перший зіпсований підгузок випадковим винятком…
