До завершення перших шести місяців, упродовж яких лікарі веліли дотримуватися особливої обережності, залишався лише місяць. Тому колишнє попередження звучало в пам’яті особливо моторошно. Три дні безперервного плачу вже не здавалися Марині звичайною реакцією на зуби. Вона знову й знову прокручувала в голові останні дні, намагаючись знайти момент, після якого поведінка Аліси змінилася. Жодне припущення не давало ясної відповіді. Материнське чуття не дозволяло їй відмахнутися від відчуття, що донька страждає з іншої причини, а кожне зволікання може мати значення.
У понеділок вранці Марина остаточно вирішила знову повезти Алісу до лікарні. Плановий огляд і ще одна консультація мали або підтвердити попередній висновок, або нарешті допомогти зрозуміти, що відбувається. Від самої думки про нове очікування їй ставало тривожно, але залишатися вдома в невідомості було ще важче. Перед поїздкою вона скупала дівчинку в теплій воді, діючи обережно й уважно. Марина сподівалася, що ванна хоча б ненадовго заспокоїть дитину й дозволить без поспіху підготуватися до дороги.
Після купання вона поклала поруч усе необхідне й потягнулася по свіжий підгузок. Саме тоді її увагу привернула крихітна коричнева цятка на м’якому ворсистому шарі. Спершу плямка здалася майже незначною, але Марина вирішила роздивитися її уважніше. Вона піднесла підгузок ближче до очей і вдивилася в темну позначку. Виріб був зовсім новим, його ще жодного разу не надягали на Алісу, тож походження забруднення залишалося незрозумілим…
