Роман слухав мовчки. Він намагався знайти хоч якусь шпарину: помилка, збіг, хибне враження. Але ім’я, клініка, особистий номер і деталі листування складалися надто точно. Випадковість ставала неможливою. Того ж дня він узяв у Павла номер Остапа й зателефонував йому, бо не хотів мучитися здогадками.
Розмова з Остапом вийшла важкою. Той спочатку розгубився, коли зрозумів, чиєю дружиною виявилася жінка з клініки. Він явно почувався ніяково. Але Роман попросив говорити прямо. Тоді Остап розповів, як Марта після візиту зберегла його номер, написала вже не з робочого питання, почала з легких фраз, а потім швидко зробила листування особистим. Вона жартувала, відповідала з натяками й сама підвела все до зустрічі.
Найболючіша деталь спливла ближче до кінця розмови. Вони бачилися саме того дня, коли Марта нібито була на додатковій зміні. Роман кілька секунд не міг нічого сказати. Виходило, відпустка напарниці могла бути звичайною ширмою. Не плутаниною, а зручним поясненням для чоловіка.
Йому стало ясно, що Марта не просто захопилася листуванням від нудьги. Вона йшла з дому під виглядом роботи й поверталася зі звичайним обличчям. Роман згадав, як жалів її, як прикидав, скільки зможе відкласти на телефон. Від цього стало особливо гірко. За скаргами й образами дружини ховалося зовсім інше життя…
