Роман попросив Остапа допомогти йому переконатися остаточно. Він не хотів влаштовувати скандал лише на підставі чужих слів, хай вони й звучали переконливо. Йому була потрібна така ясність, після якої Марта не зможе сказати, що все неправильно зрозуміли, перебільшили або видали звичайну бесіду за зраду. План був неприємний, але простий: Остап мав призначити нову зустріч в один із днів її чергової «зміни».
Остап спочатку відмовився. Він казав, що не знав про шлюб Марти й не хоче брати участі в чужій драмі. Роман не тиснув, але пояснив: інакше він залишиться з сумнівами, а сумніви іноді мучать сильніше за правду. Остап помовчав, потім погодився. Він зрозумів, що другові потрібна не помста, а підтвердження.
Нагода з’явилася швидко. Марта знову попередила, що ввечері затримається в клініці. Сказала це буденно, навіть не подивившись на чоловіка якось особливо уважно. Роман кивнув, як кивав раніше, і постарався не виказати себе ні голосом, ні поглядом. Тепер кожна її фраза звучала інакше. Навіть її спокійні слова про роботу здавалися частиною завченої ролі.
Остап призначив зустріч у ресторані, доречному для вечора, який важко було назвати випадковою бесідою. Роман заздалегідь опинився неподалік. Він не заходив усередину, щоб не сполохати дружину, і намагався триматися як людина, яка просто когось чекає на вулиці. Насправді ж кожна хвилина давалася йому важко. Він дивився то на двері, то на телефон, то в бік вікон…
