Життя без прикрасТи ж помер.
— Як бачиш, не вийшло, — всміхнувся він. — Розповідай, як твій батько мене замовив.
Аліна швидко впоралася з першим переляком.
— Ти з глузду з’їхав? Забирайся, інакше я закричу.
— Кричи, якщо хочеш. Тільки я вже дещо знаю. І твій батько за все відповість.
Він блефував. Іншого способу змусити її говорити в нього не було. Непомітно Данило ввімкнув запис на телефоні.
Аліна раптом усміхнулася.
— Іди куди хочеш. Хто тобі повірить? Ти тепер сам злочинець. Сам собі руку зламав, потім ще змусив людей оформити підлог. Тебе ж померлим визнали.
— Скільки розумних слів, — спокійно сказав Данило.
— Думаєш, я нічого не розумію? — спалахнула вона. — Це я батькові підказала, як краще все зробити. На навчаннях із тобою мали розібратися, і все пройшло б тихо. Але ти викрутився. Довелося йому підключати зв’язки.
Данило слухав, не перебиваючи.
— І що тепер? — вела далі Аліна. — Думаєш, переміг? Тебе все одно посадять. А там із тобою може статися що завгодно. Не треба було мене кривдити.
— Я зрозумів, — кивнув Данило. — Більше мені нічого не треба.
Він відчинив дверцята.
— Далеко не втечеш, — кинула вона йому навздогін.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.