Життя без прикрасДенис теж підвівся. Очі знову були люті.
— Отже, кінець, — спокійно погодилася я.
Він учепився мені в зап’ясток.
— Ви ще потанцюєте. Найму адвокатів, квартиру відсуджу!
Батько підійшов без слів, розтиснув його пальці.
— Забирайся геть. Більше тут не з’являйся.
П’ятого січня ми приїхали до квартири. Я збиралася забрати речі, тато — підписати договір з орендарями. Щойно побачив кімнати, він дістав телефон і почав знімати.
Денис усе розгромив. Серед розкиданого одягу валялися пляшки й недопалки, стіни були списані маркером — лайка, погрози. У раковині кисла вежа брудного посуду. У коридорі красувалося: «Це моя хата. Ще поплачете».
Зі спальні вибрався Денис. Та сама зім’ята сорочка, каламутний погляд.
— Приперлися-таки. Ірино, останній шанс даю. Залишайся — усе пробачу.
— За прибирання заплатите самі, — сказав тато, фотографуючи написи й розбиті речі одне за одним. — Застави не вистачить. За зіпсоване майно стягуватиму відшкодування через суд.
До вечора клінери вичистили квартиру. 7 січня туди в’їхала молода сім’я з дитиною. Денис на той час поїхав до рідного міста, до матері.
Ще 6 січня мені зателефонувала Тамара Василівна. Відповідати не хотілося, але цікавість узяла гору.
— Зруйнувала сім’ю! Через тебе в мене в однокімнатній квартирі синові доводиться спати на розкладачці! За все відповіси, зміюко! — кричала вона.
— Він сам її зруйнував, коли мене в новорічну ніч вигнав, — відповіла я й закінчила розмову.
10 січня надійшов дзвінок із незнайомого номера. Чоловік представився адвокатом Дениса: його клієнт має намір вимагати через суд визнання права власності на квартиру.
— У суді ми на нього чекаємо. Передайте це, — відповів тато. — І про відшкодування збитків нагадайте. Фотографії в нас, кошторис прибирання теж.
20 січня прийшла повістка: засідання призначили на 15 лютого. Я не знаходила собі місця. А раптом усе-таки є лазівка, про яку ми не знаємо, і Денис виграє.
— Не бійся, — заспокоював батько. — На мене житло оформлене, комунальні платежі з моїх рахунків ішли. Дарчої немає. А його витівки пред’явимо окремо. Там збитків тисяч на п’ятдесят.
15 лютого в залі суду Денис сидів поруч з адвокатом. Тамара Василівна біля них — уся в чорному, губи стиснуті.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.