Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Чоловік відвіз Оксану до її батьків заради спокою своєї матері, а Оксана після народження доньки знову взялася до роботи

Частина 10 з 32

Я не встигла відповісти.

— Та так, береться за всякі дрібниці, працює вдома в батьків, — сказала Жанна. — Нічого особливого.

Я відклала виделку й ніж. Вадим глянув на матір.

— Мамо.

— Що? — Жанна насупилася.

— Оксана керує власною консалтинговою командою.

Усі, хто сидів за столом, разом глянули на мене.

— Керує? — здивувалася Жанна.

— Так, керує, — так само спокійно підтвердив Вадим. — І за цей час вона встигла добряче просунутися в роботі.

Я не думала, що Вадим заговорить про це за спільним столом. Хтось із рідних усміхнувся.

— То ж добре. Власна справа жінці тільки на користь.

Жанна більше нічого не сказала, та я помітила, що погляд у неї змінився.

Після обіду Жанна покликала мене до маленької кімнати в глибині дому. Вадим було рушив за нами, та вона одразу його зупинила:

— А ти зачекай за дверима.

Вадим глянув на мене. Я кивнула.

— Залишайся тут.

Ми зайшли вдвох, і двері за нами зачинилися. Жанна сіла й показала на стілець навпроти.

— Присядь.

Я сіла. Вона довго дивилася на мене, перш ніж спитати:

— Ти думаєш повернутися до Вадима?

— Ви питаєте, чи ми знову житимемо разом?

— Так, про це.

— Я ще не вирішила.

— І довго ти ще збираєшся набивати собі ціну? — Жанна зневажливо всміхнулася.

Я глянула на неї.

— Я собі ціни не набиваю.

— То чому ж він каже, що хоче тебе повернути, а ти все не погоджуєшся?

— Бо я маю бути певна: якщо повернуся, ми із Софією житимемо інакше. — Жанна нічого не сказала, і я договорила: — Я не збираюся повертатися, щоб знову жити за вашими правилами.

Жанна глянула на мене.

— Ти думаєш, я заради тебе стану іншою?

Я не стала відповідати на це прямо.

— Я не прошу вас змінюватися.

— А чого ж ти тоді хочеш?

— Щоб Вадим узяв на себе відповідальність за свою сім’ю.

Жанна підібгала губи.

— Вадим — мій син.

— Я знаю.

— Хіба він може покинути матір заради дружини?

Я похитала головою.

— Щоб він вас покинув? Я жодного разу про це не просила.

Жанна пильно глянула на мене.

— Чого ж ти хочеш від нього домогтися?

— Хочу, щоб він зрозумів: з матір’ю в нього одні стосунки, з дружиною — інші. І жодна з них не мусить жертвувати собою, щоб інша була задоволена.

Якийсь час ми обидві мовчали.

— Ти змінилася? — нарешті спитала Жанна.

— Так. — Я всміхнулася.

— Раніше ти б не посміла так зі мною говорити.

— Раніше я боялася. — Я зустріла її погляд і не відвела очей. — Тепер я не боюся втратити сім’ю, якщо, щоб залишитися в ній, мені доведеться зректися самої себе.

Жанна трохи розгубилася. Я підвелася зі стільця.

— Вибачте, я піду до Софії.

Я вже відчинила двері, коли Жанна гукнула мене:

— Оксано… — Я обернулася. Вона завагалася на кілька секунд. — Вадим же й справді хоче, щоб ти повернулася.

— Я бачу, як він змінився.

— Я теж це помітила. То чому ти досі не погоджуєшся?

Я відповіла після паузи:

— Бо кілька місяців змін не перекреслять того, що тривало роками.

Я вийшла й зупинилася у дверях вітальні. Софія заливалася сміхом на килимі, а Вадим будував їй будиночок із LEGO. Дивлячись на них, я зрозуміла, чого хотіла від нашого спільного життя. Мені ніколи не були потрібні ні бездоганний чоловік, ні багата сім’я. Мені була потрібна людина, яка залишиться поруч, коли дружині потрібен захист, і знайде у своєму серці місце для доньки. Щоб у сім’ї один не вирішував за всіх, поки інший раз у раз поступається й жертвує собою.

Вадим підвів очі.

— З мамою вже поговорила?

— Так.

— Втомилася?

— Ні.

Він глянув на мене.

— Що вона тобі сказала?

— Те, що нам із нею й треба було обговорити.

Більше він нічого не спитав. Він починав розуміти, що де з чим мені треба розібратися самій…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики