Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Віктор роками не чекав весілля, а потім сам запропонував подати заяву

Віктор роками не чекав весілля, а потім сам запропонував подати заяву
Частина 1 з 8

— Добре, Ірино, що тобі від бабусі дісталися ці бетонні метри на околиці. Молодець вона. Усе-таки дах над головою. Тільки давай без ілюзій: це буда.

Світлана Павлівна гидливо відсунула тарілку з домашнім пирогом, ніби під начинкою відлічував секунди годинниковий механізм. Окинула оком затишну кухню, затримала погляд на пухнастому Барсику: той на підвіконні захоплено вилизував лапу. Потім тяжко зітхнула. Це зітхання мав почути весь усесвіт, якому доводилося терпіти таке кричуще міщанство.

Віктор роками не чекав весілля, а потім сам запропонував подати заяву

— Ми з Вітюсею до іншого розмаху звикли. — Світлана Павлівна поправила шовкову хустку на шиї. — У нас у центрі стелі по три метри. Ліпнина, історія. А тут тільки руку простягни — сусідові в око влучиш.

Ірина відпила чаю. Сперечатися з майбутньою свекрухою вона перестала ще десь на другому місяці знайомства. Стосунки з тридцятиоднорічним Віктором тривали вже півтора року й нагадували затяжний стрибок з парашутом: інструктор раз у раз забуває, за яке кільце треба смикнути. Зараз Віктор сидів поруч і з апетитом їв пиріг, від якого відмовилася його мати. Між шматками він устигав згідливо кивати.

— Мама діло каже, Іро, — промовив він із набитим ротом. — Тобі пора розширюватися. Рости над собою.

— Рости над собою — це, по-твоєму, продати бабусину однокімнатку, а гроші пустити на ремонт вашої трикімнатки? — Ірина глянула на нареченого, ледь піднявши брову.

На підвіконні Барсик облишив лапу й утупився у Віктора жовтими очима, не кліпаючи. Нареченого він не терпів і за кожної слушної нагоди намагався скинути йому на взуття щось поважче. З кактусом якось вийшло філігранно: Барсик скинув його з полиці точнісінько тієї секунди, коли Віктор нахилився зав’язати шнурки.

— Чому неодмінно на ремонт? — Віктор ледь поперхнувся. — У сім’ї має бути правильна територія. І статус правильний. От я й не поспішаю до РАЦСу. Куди нам квапитися? Треба притертися, подивитися, чи підходимо ми одне одному на довгій дистанції.

«На довгій дистанції», — усміхнулася подумки Ірина. Дистанція мала такий вигляд: три-чотири рази на тиждень Віктор приїздив до неї на вечерю, розкидав по кутках шкарпетки, скаржився на начальника-самодура, а спати їхав до матері, у центр. За півтора року про весілля заводили мову лише для того, щоб пояснити Ірині: їй треба ще трохи постаратися, тоді, може, й дотягнеться до сімейної планки. Тільки останнім часом до тієї планки стало далеко, як до неба…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики