Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Віктор роками не чекав весілля, а потім сам запропонував подати заяву

Частина 2 з 8

Світлана Павлівна раптом улаштувала особисте життя. На обрії з’явився Костянтин у замшевих мокасинах, із нудотно-солодким обличчям і штучною засмагою. Зуби в нього були такі білі, що ними можна було освітлювати злітну смугу. Називався він інвестором, а жив у розкішному таунхаусі, який винаймав в елітному селищі за містом. Світлана Павлівна закохалася, як школярка. Валізи вона зібрала миттю, трикімнатку в центрі залишила під опікою синочка, а сама пурхнула в заміську казку — вити нове гніздечко. Відтоді снобізм Віктора пробив стратосферу.

— Костик пообіцяв купити мамі нову машину, — вихвалявся Віктор минулого тижня, розвалившись із панським виглядом на Ірининому дивані й клацаючи каналами. — Каже, жінці її рівня нема чого їздити на старій малолітражці. Вчися, Ірино. Ось як треба жити: на широку ногу, з розмахом.

— За Світлану Павлівну я рада, — спокійно сказала Ірина, збираючи з килима обгортки від цукерок. — Аби тільки від такого розмаху штани не тріснули.

— Заздрісниця ти. За інших порадіти не можеш.

Віктор образився не на жарт і гордо подався в захід сонця, прихопивши два контейнери з домашніми котлетами.

Дивлячись на двері, що зачинилися за ним, Ірина розуміла, що ці стосунки себе вичерпали. Їй було двадцять вісім років. Хороша робота, налагоджений побут, кіт, якого вона любила, — усе це в неї вже було. Марнувати роки на дорослого хлопчиська, який міряв людей квадратними метрами в центрі міста, їй геть не хотілося. Вона вже вирішила розійтися з ним. Лишалося втілити простий, навіть витончений план: зустрітися на вихідних, вручити Вікторові залишені в неї речі, не забувши потворного горнятка з написом «Бос», і побажати щасливого польоту життям.

Життя, однак, додало до цього сценарію спецефектів. У вівторок Віктор зателефонував посеред робочого дня, чого за ним раніше не водилося. Говорив він так нервово й уривчасто, ніби на тому кінці жонглював палаючими смолоскипами.

— Іро, у тебе є знайомі юристи? — випалив він замість привітання.

— Залежить від того, навіщо. Що сталося?

— Та нічого особливого. Мама підписує якісь документи. Костик бере її у свій бізнес. Прибуток там обіцяє бути шалений. Треба тільки пару паперів перевірити.

— Який ще бізнес, Вікторе? — Ірина відклала ручку. Передчуття було недобре. — Костянтин просить у неї грошей?

— Ой, почалося! — одразу скипів Віктор. — Чого ти вічно в усьому шукаєш поганого? Яка ж ти приземлена. Людина пропонує мамі стати партнеркою у великому девелоперському проєкті. Йому треба терміново закрити угоду щодо земельної ділянки, для цього потрібна готівка. Активи поки що заморожені. Мама бере невеликий кредит під заставу нашої трикімнатки, ото й усе. Формальність. Через місяць Костик усе закриє й перепише на неї частку в компанії…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики