Світлана Павлівна раптом улаштувала особисте життя. На обрії з’явився Костянтин у замшевих мокасинах, із нудотно-солодким обличчям і штучною засмагою. Зуби в нього були такі білі, що ними можна було освітлювати злітну смугу. Називався він інвестором, а жив у розкішному таунхаусі, який винаймав в елітному селищі за містом. Світлана Павлівна закохалася, як школярка. Валізи вона зібрала миттю, трикімнатку в центрі залишила під опікою синочка, а сама пурхнула в заміську казку — вити нове гніздечко. Відтоді снобізм Віктора пробив стратосферу.
— Костик пообіцяв купити мамі нову машину, — вихвалявся Віктор минулого тижня, розвалившись із панським виглядом на Ірининому дивані й клацаючи каналами. — Каже, жінці її рівня нема чого їздити на старій малолітражці. Вчися, Ірино. Ось як треба жити: на широку ногу, з розмахом.
— За Світлану Павлівну я рада, — спокійно сказала Ірина, збираючи з килима обгортки від цукерок. — Аби тільки від такого розмаху штани не тріснули.
— Заздрісниця ти. За інших порадіти не можеш.
Віктор образився не на жарт і гордо подався в захід сонця, прихопивши два контейнери з домашніми котлетами.
Дивлячись на двері, що зачинилися за ним, Ірина розуміла, що ці стосунки себе вичерпали. Їй було двадцять вісім років. Хороша робота, налагоджений побут, кіт, якого вона любила, — усе це в неї вже було. Марнувати роки на дорослого хлопчиська, який міряв людей квадратними метрами в центрі міста, їй геть не хотілося. Вона вже вирішила розійтися з ним. Лишалося втілити простий, навіть витончений план: зустрітися на вихідних, вручити Вікторові залишені в неї речі, не забувши потворного горнятка з написом «Бос», і побажати щасливого польоту життям.
Життя, однак, додало до цього сценарію спецефектів. У вівторок Віктор зателефонував посеред робочого дня, чого за ним раніше не водилося. Говорив він так нервово й уривчасто, ніби на тому кінці жонглював палаючими смолоскипами.
— Іро, у тебе є знайомі юристи? — випалив він замість привітання.
— Залежить від того, навіщо. Що сталося?
— Та нічого особливого. Мама підписує якісь документи. Костик бере її у свій бізнес. Прибуток там обіцяє бути шалений. Треба тільки пару паперів перевірити.
— Який ще бізнес, Вікторе? — Ірина відклала ручку. Передчуття було недобре. — Костянтин просить у неї грошей?


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.