Життя без прикрас— Готово, дружино! Гроші на місячний запас продуктів переказав. Тепер годуй годувальника. І мамі делікатесів не шкодуй, їй сили відновлювати треба.
Тієї ж миті з кишені просторого кардигана Лариси Павлівни долинув радісний сигнал. Забувши про спазми, вона спритно вихопила свій телефон і вдивилася в нього. Обличчям розповзлася хижа усмішка; свекруха задоволено кивнула, блиснувши золотою коронкою.
— Прийшли, синочку, все прийшло. А ти чого сидиш, невісточко? Ми їсти хочемо. Накривай, рибку діставай, м’ясо наріж.
Ольга залишилася нерухомою. Кухонна тиша немов набула ваги. Довгоочікувана зарплата пішла не до спільного бюджету й не дружині, яка місяць оплачувала господарство та непомірні апетити удаваної хворої. Уся зарплата, до останньої копійки, опинилася в мами — на зберіганні. Ользі дістався нуль і почесне право оплачувати продовження бенкету.
— Накривати, кажеш? — перепитала вона безбарвним голосом.
— А чого чекати? — Роман насупився. — Вісім годин сьогодні за кермом відмотав, утомився, спина відвалюється. Давай уже їжу. Чим нас порадуєш?
Мати із сином підвелися разом, ніби заздалегідь відрепетирували рух, і кинулися до холодильника. Дверцята розчахнулися в передчутті вечері.
Першою застигла Лариса Павлівна; її пальці повільно відпустили ручку. Роман закліпав, ніби мозок не погоджувався приймати побачене. На вимитій скляній полиці стояла тільки почата акційна кабачкова ікра, біля неї лежав прозорий пакет пшеничних сухариків, щедро вкритих приправою зі смаком бекону. Ні тарілки, ні каструлі. Бездоганна порожня чистота.
— Це ще що? — вимовив Роман, покрутивши головою, і поліз у морозилку.
У пластиковій формі там залишався єдиний кубик льоду.
— Ти з нас знущаєшся? Де м’ясо?! — заверещала Лариса Павлівна, забувши про роль хворої. Її голосом можна було різати скло. — Куди сир поділа? Манго? Я тебе питаю! Ти мене голодом заморити вирішила у квартирі мого сина?
Ольга лише присунула синю папку до середини столу.
— Делікатесів більше немає. Місяць я купувала вам їжу власним коштом, а твоя мати вдавала хвору. Усе, лавочка закривається.
Вона розкрила папку. Довгі білі смужки з емблемами дорогих гастрономів, фермерських крамниць і супермаркетів лежали підшиті щільними рядами.
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Молодець жінка вогонь
Молодець,жінка суперова