Життя без прикрасЗа двома дверцятами холодильника їжі було вдосталь. Лосось, що залишився від попередніх покупок, сири, свіжі овочі, копчена ковбаса цілими палицями, йогурти з насінням чіа — полиці вгиналися. Ольга дістала великі цупкі пакети-майки й заходилася пакувати. Банка за банкою, пачка за пачкою — уся добра їжа перекочувала в пакети. Без переживань, із самою лише практичною метою.
Викликавши таксі, вона відвезла продукти рідній сестрі. Та жила за три зупинки від них і сама виховувала двох дітей. Від такої кількості їжі сестра намагалася відмовитися, але Ольга не дозволила.
— Їжте. Буде вам мій внесок у здоров’я. Сьогодні в мене вдома голодування — лікувальне, — відрізала вона й вирушила назад.
На чисту центральну полицю холодильника Ольга поставила пів банки кабачкової ікри, поруч примостила пакетик сухариків. Під вбудованою лампочкою ці два предмети мали вигляд музейного натюрморту з особливою драмою. Ні яйця, ні масла, ні краплі молока навколо. Пластик і скло довкола біліли холодно, майже до дзвону.
Потім вона сіла за стіл. Перед собою поклала товсту синю папку, поруч — документи на автомобіль. Усе було готове до вечора.
О сьомій вечора пробив годинник, грюкнули вхідні двері, і коридором рознеслися впевнені гучні кроки. Роман повернувся з роботи, отримавши зарплату. За ним дріботіла Лариса Павлівна, на ходу приміряючи звичну маску великомучениці.
— Добре, синку, що довіз, — простогнала вона, чіпляючись за одвірок. — Голова страшенно паморочиться. За цілий день так і не дочекалася від Олі пропозиції випити хоча б чаю з медом. Зовсім сил не лишилося.
Роман роззувся, кинув куртку на пуф і перевальцем зайшов на кухню. Задоволений собою, він скидався на годувальника після вдалого полювання — справжнього голову сім’ї. Усівся навпроти дружини, широко розставивши ноги, дістав телефон. Ольга тримала складені руки на столі й мовчала; з її обличчя нічого не можна було прочитати.
— Ну що, дівчата, — голосно заговорив він, потираючи руки, — важкий місяць був, зате план я виконав. Замовники задоволені, обсяги збільшуються. Мамо, шлунок як?
— Ниє, ох, ниє. — Лариса Павлівна примостилася скраю табуретки й приклала долоню до правого боку, хоча підшлункову слід було шукати зліва. — От би тієї форелі шматочок, та з м’яким кисломолочним сиром. Без цього до ранку не доживу.
Поділіться враженням від історії
2Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Молодець жінка вогонь
Молодець,жінка суперова