Життя без прикрасДо приміщення увійшла огрядна жінка в щільному бежевому плащі з піднятим до вух коміром. Половину її обличчя закривали величезні чорні окуляри. Але найбільше впадав у вічі парик — жорсткий, неприродно блискучий, каштановий, із довгим прямим чубчиком. Він сидів криво, наче погано закріплений шолом, і підозріло нагадував зачіску Марини.
Незнайомка швидко озирнулася, обрала на терміналі іншу категорію обслуговування й отримала талон іншої серії. Потім вона сіла неподалік від операційних вікон, нервово крутячи в руках паспорт. Марина примружилася: у цій безглуздо замаскованій постаті вгадувалося щось знайоме. Сутула широка спина, короткі повні пальці з перламутровим лаком, звичка нетерпляче вистукувати ними по коліну.
Остаточно сумніви розвіяли туфлі. Чорну пару з великими золотистими пряжками Галина Петрівна купила на розпродажі лише місяць тому. Відтоді свекруха демонструвала обновку за кожної нагоди й неодмінно розповідала, якою вигідною виявилася покупка.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.