Втративши пам’ять, знайшла записку біля дверей, де жила з нареченим: тебе обдурили

Потім сталася страшна автомобільна аварія. Наталію привезли до лікарні непритомною.

— Антошку! — ридала Тетяна Василівна. — Це жах якийсь! Наталя з коми вийшла, а не пам’ятає нічого, зовсім нічого! Пам’ять геть відбило. Чи надовго — ніхто не знає. Що ж робити? У фірмі після того, як Андрій їй справи передав, усе на ній тримається. Тепер же розтягнуть усе, як пити дати!

— Звісно, розтягнуть, можете не сумніватися, — охоче погодився Антон.

Розрахунки й плани вже мчали в його голові з комп’ютерною швидкістю. Ось він, шанс. Старій торбі запудрити мізки неважко: сама мало не закохана в нього, давно мріє видати за нього дочку. Залишиться взяти Наталку під щільну опіку, відгородити від усіх і якнайдовше протримати в стані овоча. Відповідні препарати для цього знайдуться. А щоб іще дужче заплутати, можна називати її чужим ім’ям — не Наталею, а Вікою. Так, про всяк випадок.

Поки вона нічого не розуміє, він устигне обтяпати справи. Головне — зняти гроші з рахунків фірми. За його розрахунками, там мало вистачити на кілька років безтурботного життя за кордоном.

— Тетяно Василівно, обіцяю, усе владнається. — Він рішуче подивився на неї й навіть легенько струснув за плечі для переконливості. — Отже, так: я Наталин наречений. Вона має підписати документи, довірити мені керування фірмою. До її одужання я за всім простежу. Потім одружимося й усі разом поїдемо до Франції.

Його задум удався. Крім весілля — але одружуватися з Наталкою Ткач він ніколи й не збирався, при своєму вона розумі чи ні. Тягти із собою смішну, дурну мамину подругу Тетяну до його намірів теж не входило.

І все ж, схоже, поквапився він недостатньо: під час виїзду з милої й остогидлої батьківщини Антона затримали.

Багато років по тому Наталія Андріївна Шульга з усмішкою дивилася, як високий білозубий чоловік із задоволенням снідає.

— Не набридло тобі цією дурницею займатися? Михайлику, давай уже викупимо квартиру. Чекати твоєї річної премії, коли на нашому рахунку грошей із лишком, безглуздо. Анастасії Михайлівні, між іншим, уже тісно в одній кімнаті з Тетяною Михайлівною. І я б від просторішої кухні не відмовилася. А ти все зі своїм принципом: заробітки навпіл. Дитячий садок, чесне слово!

— Усе-таки даремно я з тобою одружився, — серйозно сказав Михайло.

— Це ще чому? — весело здивувалася Наталія.

— Хто ж знав, що ти так швидко знову станеш багатою підприємицею.