Життя без прикрас— Ірочко, яка ж ти тендітна, — казав він, цілуючи її холодні пальці. — Тебе на руках носити треба. Я не дам нікому завдати тобі болю. Буду тобі і чоловіком, і родиною. За мною будеш як за кам’яною стіною.
Вона довірилася йому безоглядно — так змучена спрагою людина в пустелі вірить побаченій криниці.
Через пів року зіграли тихе весілля: зібралися лише свої. Олег переїхав до Ірини, у ту простору професорську квартиру, де вона раніше жила з батьками. Перший рік заміжжя був для неї наче казка. Чоловік дарував квіти, підхоплював її на руки; на дачу вони тепер їздили разом. Там він сам узявся наводити лад, власноруч почав усе впорядковувати. Турботи про дім теж перейшли до нього. Треба було оплачувати рахунки — цим займався Олег; виникало якесь побутове питання — його вирішував чоловік.
Ірина розквітла. Вона була впевнена: Бог зглянувся над нею й дав ангела-охоронця.
Дитину вони хотіли обоє, але місяці минали, а вагітність не наставала. Ірина відвідувала лікарів, здавала аналізи, ночами плакала в подушку. Олег обіймав її й заспокійливо проводив долонею по волоссю.
— Рідна, дочекаємося. У нас неодмінно будуть діти.
Десь на другому році шлюбу з’явилися дивацтва, спочатку дрібні. За вечерею чоловік заговорив про дачу:
— Іринко, навіщо тобі морочитися з паперами? Дах міняти пора, газ підводити, землю переоформляти. По всіх конторах ходитиму я, але поки власниця ти, на будь-який папірець доведеться брати в тебе довіреність. Давай запишемо дачу на мене. Я клопоти візьму на себе, а тобі залишиться лежати в гамаку.
Ірина погодилася: йшлося про чоловіка, й ім’я в документах не здавалося їй чимось важливим.
Потім дійшла черга до батькових антикварних годинників.
— Колекцію можна продати, — запропонував Олег. — Я з банку йду, хочу свою консалтингову фірму відкрити. На початок потрібні гроші.
Заперечувати Ірина не стала й тепер. Для коханої людини їй нічого не було шкода. Тільки що глибше він розбирався в її майні та грошах, то частіше вона помічала холод у його очах — у ті хвилини, коли, як йому здавалося, вона не дивилася. Та Ірина відганяла сумніви: він утомлюється, нервується через нову справу.
А потім вона завагітніла. Це було диво. Варто було показати тест із двома смужками, як Олег підняв її на руки й закружляв кімнатою, сміючись і вкриваючи обличчя поцілунками.
— Ірочко, Господи, Ірочко! Та щасливішого за мене нікого немає! У нас малюк буде!
Вагітність давалася тяжко. Давалися взнаки вік і пережиті за минулі роки стреси: спершу мучив сильний токсикоз, потім виникла загроза викидня. Цілий місяць Ірина провела в лікарні на збереженні. Чоловік приходив щодня з фруктами й бульйонами, сидів біля ліжка — здавався взірцем турботи.
Після виписки ця турбота почала душити. Олег заборонив виходити з квартири, відключив домашній телефон: запевняв, що дзвінки втомлюють її. По продукти ходив сам, готував теж сам.
На сьомому місяці знову почало тягнути живіт. Увечері, повернувшись із роботи, Олег підсів до Ірини на диван і взяв її за руку. Обличчя в нього було смертельно серйозне.
— Іринко, я радився з найкращими лікарями області. Тобі тутешня екологія шкодить: смог, автомобільні вихлопи, постійний шум. Вони кажуть, імовірність передчасних пологів величезна.
— Мені вже краще, — спробувала заперечити вона. — Пару днів полежу, цього вистачить.
— Ні, — обірвав Олег із незнайомою сталлю в голосі. — Твоїм здоров’ям і дитиною ризикувати не буду. Знайшов особливий санаторій у передгір’ї. Хвойне повітря, мінеральні джерела, тиша. Там професор чудовий, акушер від Бога. Усе вже оплачено.
Покидати свою квартиру й їхати від лікаря, який її спостерігав, було страшно. Ірина не хотіла цієї поїздки.
— Олежку, тоді поїдьмо разом, — попросила вона, дивлячись йому в очі.
— Рідна, ніяк. Скоро тендер. Покину зараз фірму — грошей у нас не залишиться. Тобі треба самій поїхати, місяць там побути. А перед пологами я тебе заберу, присягаюся.
Він так вправно й поспішно зібрав речі, так заметушився довкола квитків, що Ірина не встигла отямитися.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.