Вона розуміла, що швидка перевірка при класі небезпечна. Якщо результат виявиться високим, її версія про випадкові успіхи зруйнується. Якщо низьким, сама процедура однаково залишиться незаконною.
Уперше за весь ранок вона опинилася в становищі, де будь-який наслідок вимагав пояснень. Людмила Андріївна закрила теку. «Я не оголошуватиму підсумок до перевірки за офіційною шкалою. Роботу треба скопіювати, зареєструвати й оцінити комісією щонайменше з двох викладачів. Оригінал зараз передамо директорові». Вона подивилася на Володимира Івановича.
«Ви були присутні від початку іспиту?» Кравченко повільно кивнув. «Так». «Ви знали, що варіант Миколи відрізняється?» У кабінеті знову стало тихо.
Мельник дивилася на нього, чекаючи колишньої підтримки. Але тепер Володимир Іванович розумів: наступна відповідь визначить уже не долю учня, а його власну роль у тому, що сталося.
Володимир Іванович довго не відповідав. Погляди всього класу були звернені до нього, але сильніше за інші він відчував погляд Оксани Петрівни. Ще вранці між ними існувала негласна домовленість.
Вона проводить перевірку, він забезпечує присутність адміністрації й підтверджує, що все відбулося об’єктивно. Тепер ця домовленість розсипалася. Якщо він зізнається, що заздалегідь знав про інший варіант, стане учасником підміни.
Якщо скаже, що не знав, доведеться пояснювати, чому стояв у кабінеті з першої хвилини й не поставив жодного запитання. «Я знав, що робота буде підвищеної складності, — промовив він нарешті, — але не знав, що це внутрішній університетський матеріал». Мельник різко повернулася до Кравченка.
«Володимире Івановичу, ми все обговорювали. Я сказала, що підготувала додаткову діагностику. Я показала вам синю теку вчора».
Кравченко зблід. «Обкладинку, можливо. Але зміст я не вивчав».
Людмила Андріївна не стала сперечатися. Вона лише дістала зі своєї теки чистий аркуш і записала його відповідь. Цей простий рух подіяв на всіх сильніше, ніж звинувачення.
Розмова переставала бути шкільною суперечкою й ставала фіксацією фактів. «Добре, — сказала вона. — Тоді кожен письмово викладе, що знав до початку іспиту. Учні теж зможуть дати пояснення добровільно, без тиску й без присутності Оксани Петрівни». «Ви влаштовуєте слідство просто в класі?» — холодно зауважила Мельник.
«Ні. Я зберігаю відомості, поки вони не почали змінюватися». Ця фраза змусила Кравченка опустити очі…
