У мене теж знайомство з майбутньою дружиною почалося з програшу в карти

У мене теж знайомство з майбутньою дружиною почалося з програшу в карти. Щоправда, програв я не рік життя, а шість субот. І довго потім шкодував, що заздалегідь не уточнив, скільки годин має бути в кожній.

Було це дванадцять років тому. Мені сорок три, за плечима розлучення, робота електриком і дача, куди я приїжджав переважно смажити м’ясо з приятелями. Після розлучення вважав себе людиною досвідченою й любив давати поради, особливо коли мене не питали.

У нашому кооперативі жила Наталя. Чоловік у неї помер, залишилася донька років одинадцяти. Вони приїжджали туди з весни до осені, а на зиму поверталися в місто.

У Наталі була стара веранда. Нижні дошки прогнили, двері зачинялися, тільки якщо трохи підняти їх за ручку. Якось вона запитала в спільному чаті, чи не знає хтось майстра, який візьметься за невеликий ремонт. Я відповів, що там роботи на день. Сам навіть подивитися не зайшов.

За тиждень зібралися в сусіда на день народження. Після вечері сіли грати в дурня. Наталя прийшла по доньку, яка сиділа із сусідськими дітьми, але її вмовили залишитися на чай.

Я покликав її за стіл. Вона відмовилася, а я навіщось сказав:

— Боїшся? Я піддаватися не буду.

От зараз пишу й самому неприємно. Доросла людина, а поводився як хлопчисько.

Наталя сіла. Першу партію я програв і заявив, що просто карта не пішла. Другу — теж. Перед третьою запропонував заклад: якщо виграю, вона спече для нашої компанії пиріг. Якщо програю, шість субот допомагатиму їй із верандою.

— Матеріали мої, робота твоя? — уточнила вона.

Я погодився.

Наступного ранку сусід надіслав фотографію: я стою із шістьма картами в руках, а Наталя вже поклала свої на стіл. Підпис був: «Майстре, починай».

Першої суботи я прийшов до неї ближче до обіду. Думав, заміню кілька дощок і піду. Коли розібрали нижню частину обшивки, стало зрозуміло, що згнив ще й брус. Потім виявили криву стійку. Мій «один день» закінчився тим, що ми накрили все плівкою.

Наталя не кепкувала. Тільки запитала, що купувати далі, і записала розміри в зошит.

У магазині вона перевіряла кожну дошку. Я квапив, вона відповідала, що вдруге платити за поганий матеріал їй нічим. Пізніше дізнався, що на ремонт вона відкладала із зими. Тоді вперше стало соромно за свої поради.

Її донька Аня спочатку від мене ховалася. Потім почала виходити із запитаннями: навіщо свердлити отвір перед тим, як закрутити шуруп, чому одну дошку можна залишити, а іншу не можна. Я дав їй рулетку, і вона весь день ходила слідом, перевіряючи розміри. Кілька разів справді помітила мою помилку.

На четверту суботу мене покликали на риболовлю. Я написав Наталі, що приїду в неділю. Вона відповіла: «Ми домовлялися на суботу. Я вже попросила брата привезти двері».

Хотів обуритися. Навіть набрав довге повідомлення, що в мене теж є своє життя. Потім стер його й відмовився від риболовлі.

Коли приїхав, побачив Аню біля хвіртки. Вона запитала:

— Ви точно сьогодні закінчите? Бо мама вранці знову речі під плівку прибирала.

Я тоді зрозумів, що для мене це смішний програш, а вони третій тиждень живуть із розібраною верандою.

До шостої суботи все було готове. Залишилося прибити лиштву й прибрати обрізки. Наталя накрила стіл, спекла той самий пиріг і сказала, що я вільний. Ми посміялися. Я зібрав інструменти, поїхав і чомусь увесь вечір ходив по квартирі без діла.

За тиждень зателефонував запитати, чи не тече біля нового вікна. Не текло. Зате Наталя збиралася фарбувати стіни. Я запропонував допомогти.

Цього разу ніхто мене не змушував і жодного закладу не було.

Потім почали разом їздити по покупки. Восени я відвіз їх у місто із сумками й банками. Узимку заїхав полагодити розетку й залишився вечеряти. Усе відбувалося повільно. Наталя відразу сказала, що поспішати не хоче. Я теж боявся знову починати спільне життя після невдалого шлюбу.

Одного разу Аня запитала, чому я щоразу йду так пізно, якщо вранці все одно приїжджаю їх відвозити. Ми з Наталею перезирнулися й розсміялися. Мабуть, на той час тільки ми ще вдавали, що я просто допомагаю.

Одружилися за два роки. Аня зараз доросла, живе окремо. Нещодавно приїхала на мій день народження й подарувала нову рулетку. Сказала, що старою вже соромно користуватися, поділки стерлися.

Карти в нас теж збереглися. Лежать на дачі в шухляді разом з інструкціями до інструментів. Іноді гості пропонують зіграти. Наталя зазвичай відмовляється: каже, краще чай пити.