Порядок будь-якого елемента ділить порядок групи. Отже, у будь-якого елемента, крім одиничного, порядок не може дорівнювати одиниці. Залишається лише саме просте число.
Отже, такий елемент породжує всю групу. Микола відчув, як напруження відпускає. Розв’язання виявилося коротким.
Нелегким, але ясним. Він почав писати, намагаючись не пропустити жодного переходу. За вікном пройшов товарний склад, і шибки ледь помітно затремтіли.
У класі ніхто більше не розв’язував. Навіть ті, хто не закінчив звичайний варіант, сиділи нерухомо. До кінця залишалося 4 хвилини, коли двері знову прочинилися.
Секретарка передала Кравченкові записку. Він прочитав її й зблід. У записці йшлося, що Людмила Андріївна повертається до школи й вимагає зберегти всі екзаменаційні матеріали без виправлень і вилучень.
Крім того, директор просив Володимира Івановича негайно пояснити походження синьої теки. Кравченко склав аркуш навпіл і поклав до кишені. Мельник запитально подивилася на нього, але він відвів очі.
Пролунав дзвінок. Микола дописав останній рядок, перевірив висновок і поклав олівець на край парти. Він відповів на всі 12 завдань.
Оксана Петрівна підвелася. На її обличчі знову з’явився вираз холодної впевненості, але тепер він тримався зусиллям. «Час вийшов. Роботи здаємо». Вона підійшла до Миколи першою й узяла синю теку. Наталія зробила крок уперед, однак зупинилася.
Мельник повернулася до столу, дістала червону ручку й сказала: «Оскільки навколо цього варіанта виникли непотрібні питання, перевіримо його відразу. При всіх». Микола подивився на матір.
Та не всміхнулася, але ледь помітно кивнула. У цю мить двері відчинилися ширше. На порозі стояла Людмила Андріївна Шевченко зі шкіряною текою під пахвою.
Вона побачила синю обкладинку в руках Мельник і відразу змінилася на обличчі. «Оксано Петрівно, — промовила вона спокійно, — покладіть ручку. Спершу ви поясните, звідки у вас цей іспит…»
