Попереду був довгий шлях. Гроші прийомних батьків і турбота Оксани зробили майже неможливе. Вірі успішно провели операцію на серці в закордонній клініці. Маленькій Валентині врятували зір, і вона змогла бачити світ крізь акуратні окуляри.
Вісімнадцять років промайнули, як один день.
Увесь цей час Оксана жила у великому будинку на правах члена родини. Із крихких, хворобливих немовлят дівчатка виросли в красивих, розумних студенток престижних вишів. Своєї сім’ї Оксана так і не створила — ці діти стали сенсом її життя.
День, коли дорослі сестри вперше назвали її другою мамою, став для неї найбільшою нагородою.
Дивлячись у ясне небо, Оксана тихо усміхнулася й прошепотіла:
— От бачите, Валентино Семенівно… я дотримала слова. Тепер ви можете бути спокійні.
