Максим повертався додому з таким відчуттям, ніби за спиною в нього й справді розгорнулися крила. Робоче відрядження мало затягнутися майже до перших днів січня, і він уже змирився з думкою, що найтепліше зимове свято проведе далеко від дому. Але справи несподівано вдалося завершити раніше, документи були підписані, усі розмови закінчені, і тепер попереду в нього була не порожня готельна кімната, а власна квартира, вогні у вікнах і Лілія.
Він уявляв, як тихо відчинить двері, як вона здивується, як кинеться йому на шию. Ця квартира на сьомому поверсі нового будинку здавалася йому не просто житлом. Він купив її незадовго до весілля, мріючи привести туди дружину й почати з нею спокійне, щасливе життя, де все буде спільним: ранкова кава, вечірнє світло з кухні, плед на дивані, плани, сміх, свята.
Лілія напередодні казала телефоном, що нічого готувати не стане. Без нього, сказала вона, свято їй не свято, а отже, ляже спати раніше й прокинеться вже в новому році. Максим тоді слухав її й усміхався в слухавку, не виказуючи свого секрету. Тепер же, повертаючись, він заїхав дорогою до великого магазину, набрав готових закусок, салатів, купив пляшку ігристого й пишний букет для своєї коханої.
До будинку він дістався на таксі, але всередині в нього було таке нетерпіння, ніби він мчав швидше за будь-яку машину. Піднявшись на свій поверх, Максим не став дзвонити. Обережно вставив ключ, безшумно відчинив двері й увійшов до передпокою. У квартирі було тихо. Він заніс пакети на кухню, поставив квіти на стіл, а потім, намагаючись не рипнути підлогою, попрямував до спальні.
Він був певен, що Лілія спить.
Двері він прочинив майже беззвучно. У кімнаті було темно, ліжко акуратно застелене, а дружини там не виявилося.
Максим спершу навіть не зрозумів, що саме його збентежило. Він машинально ступив усередину, зазирнув до ванної, заглянув у вітальню, знову повернувся в коридор. Порожньо. Тоді він дістав телефон і набрав її номер. Замість її голосу почув сухе повідомлення про те, що абонент недоступний.
Це вже було дивно.
Лілія переїхала до нього з іншого міста після їхнього весілля. Познайомилися вони в листуванні, довго спілкувалися, потім зустрілися, і все закрутилося так швидко, ніби доля сама підштовхувала їх одне до одного. Тут у неї не було ні родичів, ні близьких подруг, ні роботи. Вона шукала місце майже рік, але то вакансії виявлялися невідповідними, то їй обіцяли передзвонити й зникали.
Куди вона могла піти ввечері, та ще й із вимкненим телефоном?
