Таня вирішила піти від чоловіка, але несподіваний спадок змусив свекруху будувати плани за неї

Климовим поки нема чого знати, що вона має намір будувати власний готель із нуля. Таня повернеться до матері. Та добре знається на готельному господарстві й стане вірною помічницею. Варто злякатися сміливої мрії — і щастя не побачити. Невже тепер удасться звільнитися від цієї родинної кабали?

Але розмова з чоловіком виявилася жахливою. Віктор плакав, намагався стати перед нею навколішки, благав не йти й погоджувався на будь-які умови, аби тільки вона залишилася. Таня мало не поступилася. Може, дарма так швидко викреслила його зі свого майбутнього життя? Він давно займається готельною справою; вони могли б разом збудувати задуманий готель. Міцне чоловіче плече поруч стало б у пригоді.

— Я поки що не подаватиму на розлучення, — пообіцяла вона. — Не квапитимемося. Але поживу в мами. Нам потрібна пауза, а потім побачимо.

Вона переїхала, і вже через пару тижнів надія на спільну справу змінилася розчаруванням. Віктор постійно з’являвся біля їхнього з матір’ю будинку, намагаючись умовити дружину повернутися до «Берегового дому». Таня питала його про прибережні ділянки, виставлені на продаж: яка підійде краще, на якій варто зупинитися? Відповідь щоразу була одна:

— Сам не знаю. Треба в мами спитати.

Таниному терпінню настав край. Тепер вона ясно бачила: Віктор по-своєму любить її, але ні порадником, ні помічником у справі не стане. Невидима нитка між ним і Раїсою Павлівною не обірветься ніколи. Він залишиться слухняним маминим телятком, а з таким партнером бізнесу не підняти.

Заяву на розлучення вона подала рішуче, без колишніх вагань. Чоловіка все ще жаліла по-людськи, але вирішила діяти як хірург: раз розкрити нарив, щоб позбавити і себе, і Віктора болю.

Раїса Павлівна лютувала. Найбільше її злила втрата безкоштовної служниці: раніше вона навіть не уявляла, скільки турбот брала на себе невістка. Без Таниних рук і голови господиня одразу заплуталася і в юридичних справах, і в повсякденних клопотах. Віктор просив її вмовити дружину повернутися, але Раїса Павлівна вважала це приниженням. Із принципу вона воліла найняти до гостьового будинку сторонніх працівників.

Усі ці пів року Сергій щодня був поруч із Танею. Він одразу запропонував їй допомогу в пошуках землі, без довгих натяків і зайвих обіцянок. Вони разом розглядали ділянки на морському узбережжі, поки не вибрали підхожу — на першій лінії, біля моря, яке Таня так любила. Коли вибір було зроблено, Зайцев простежив, щоб угоду оформили юридично грамотно. Потім узявся за підрядників: потрібні були люди, які вже зводили подібні готелі під ключ і могли надійно виконати роботу.

Коли почалися роботи, Сергій став керівником будівництва. Тетяна цілковито йому довіряла. Вони годинами сиділи перед монітором, сперечалися, доводили одне одному свою правоту, і траплялося, що досвід юриста поступався її життєвій мудрості. Справа була новою для обох; опановували її разом, навчаючись одне в одного й пам’ятаючи, що довгий шлях починається з перших кроків.

Про те, що відчувають, вони не говорили. Слова наче були не потрібні. Таня раніше не знала, що біля іншої людини може бути так тепло, а Сергій досі не вірив в існування такої ніжності.

Для Раїси Павлівни звістка про майбутній готель стала нищівним ударом: невістка, з якою формально вона ще залишалася ріднею, задумала конкурувати з «Береговим домом». Свекруха подумки бажала їй усіляких кар, лаяла, перекреслювала все, що Таня колись зробила для Климових. Потім поповзли брудні чутки: нібито вона потроху крала в гостьовому будинку для матері й стріляла очима на кожного чоловіка, який приїздив на відпочинок.

Сергій не витримав. Одного разу він прийшов до «Берегового дому» й зібрав Климових у холі біля стійки адміністратора. Скандалу влаштовувати не став, але говорив серйозно:

— Я люблю Тетяну. І нікому з вас не раджу надалі навіть дивитися на неї зі злістю. Ви надто довго користувалися Танею, як вам було зручно. Тепер вона житиме без вас і ваших безглуздих заборон. Шкода, що ви так і не розгледіли людину, яка жила поруч: добру, світлу, талановиту в готельній справі. Я захищу її від усього, що може їй зашкодити. Свою половинку я чекав надто довго. Тепер Таню від себе не відпущу.

Про свій візит Зайцев їй не розповів. Тетяна так ніколи про нього й не дізналася.

Після його відходу Віктор уперше в житті напився до чортиків. Раїса Павлівна ходила гостьовим будинком і ніяк не могла второпати: