Таня вирішила піти від чоловіка, але несподіваний спадок змусив свекруху будувати плани за неї

У «Береговому домі» того дня Тетяна залишилася сама зустрічати й розселяти приїжджих: решта Климових розійшлися у своїх справах. Судячи з бронювань, клопотів очікувалося небагато. Стандартний номер призначався родині з трьох осіб, а найкраще облаштований люкс замовив чоловік. Саме цей гість і здивував Таню — перед стійкою стояв Сергій, симпатичний знайомий із пекарні, де вона купувала пиріжки до сніданку.

Він усміхнувся їй тепло, без удаваного здивування, без вистави з вигуками про неймовірну зустріч. Це Тетяні сподобалося. Їй навіть здалося, що з’явився він тут не випадково, але здогад вона залишила при собі. Зробила копію паспорта для реєстрації гостя, видала ключі від люкса.

Костюма на Сергієві вже не було. Світлі літні джинси, сорочка поло й явно дорогі сандалі пасували для відпочинку та личили йому; при ньому був саквояж із речами. Таня знову всміхнулася своїй думці: інопланетянином він так і залишився, перевдягання нічого не змінило. Хоч що на нього надягни — серед курортників однаково буде як біла ворона. Надто вишуканий.

Через пів години Сергій повернувся до стійки.

— У вас тут можна десь випити кави? І, якщо ви не зайняті, чи не погодитеся знову посидіти зі мною?

Тетяна охоче повела його на кухню. Вона любила рідкісні хвилини, коли в господарстві Климових ставало тихо. Тоді навіть їй починало здаватися, що тут хоч щось залежить і від неї. Від сніданку залишилися млинці з м’ясом, і вона запропонувала їх гостеві до кави. Дістала з холодильника молоко й вершки, поставила перед ним високу прозору склянку з прохолодною питною водою. Взявшись готувати напій, заговорила про свою давню прикрість.

— Доведеться зачекати, зварю в турці. Раїса Павлівна все ніяк не погоджується купити кавомашину, щоб можна було готувати різні види кави. Тож справжнього лате, рафу чи лунго в мене для вас не знайдеться. Я розповідала свекрусі, скільки взагалі існує варіантів, як добре з ними дає раду машина, а вона мене на глум підняла. Ретроградка, що тут скажеш. Я не збираюся лаяти колишні часи, але її правило — усе старе неодмінно чудове — вже напам’ять знаю.

Вона сумно всміхнулася, і Сергій скористався нагодою, щоб перейти до того, заради чого прагнув цієї розмови.

— Таню, а про що мрієте саме ви? Не вся ваша родина, а ви сама?

Тетяна на якийсь час замовкла, обмірковуючи відповідь.

— Мені стало подобатися приймати гостей, дбати про них у готелі. Я вкладаю в це всю душу. І ще я люблю море.

— А якщо поєднати ці дві любові? Як би ви це влаштували?

Сергієві було приємно, що, говорячи про найважливіше для себе, вона не згадала ні любові до чоловіка, ні бажання якнайшвидше народити йому дітей. З її слів виходило, що мрії Тетяни не пов’язані з господарями «Берегового дому». Водночас він не почув у них ні користі, ні прихованої помсти, ні наміру заволодіти родинним готелем і самій усім розпоряджатися. А вона продовжила так, ніби вгадала, про що він думає.

— Я хотіла б почати з нуля. Сама зайнятися готельною справою, розібратися і в її юридичному боці — не полінувалася б його вивчити. Тільки нам із мамою завжди бракувало грошей. Не те щоб у нас зовсім нічого не було, але на власні бажання коштів не лишалося. Сергію, ви б знали, яка вона чудова! Мені байдуже, що вона не зробила великої кар’єри. У готелі вона працює багато років, і всі її поважають. А мені шкода, що все її життя пішло на те, щоб тягнути мене. Я близько семи років заміжня, але чоловікова рідня так і не захотіла прийняти мою маму, зблизитися з нею, дати їй хоч трохи тепла. Свекруха вважає її цілковитою нікчемою, я це знаю. Навіть коли мама раз на рік приходить на мій день народження, Раїса Павлівна ледве її терпить.

Сергієві захотілося негайно переказати цю розмову Валерієві Петровичу. Подумки він чортихнувся, згадавши розвалькуватого, байдужого Дениса, який прирік Ніну на таке життя. Треба було з’їздити до неї й спробувати розговорити. Його цікавило, чому приваблива жінка так і не вийшла заміж, чи пам’ятає вона підлість Дениса і чи змогла пробачити.