Катерина здригнулася. Слово «розлучення» оглушило її, наче постріл у зачиненій кімнаті. Вона глянула на чоловіка. Павло стояв як прибитий; очі бігали, нижня губа дрібно тремтіла. Він спробував заперечити, та замість слів із горла вирвалося лише невиразне хрипіння.
— То ти надумав поцупити в жіночки гроші, поки ще не подав на розлучення? — Ігор Валерійович нахилився вперед, уперся ліктями в коліна. — Спритно вигадали, гарна схема. Бабусині гроші за законом при розлученні не діляться, це її особисте майно. А заплати вона з доброї волі за цей міфічний мамин борг — і грошики тю-тю, розвіялися в повітрі. Не з порожніми руками ти хотів піти зі шлюбу до своєї нової кралі. А доведеться.
У Катерини всередині все похололо. Нова краля. Розлучення. Вигаданий борг. Шматочки пазла, що не давав їй спати, з оглушливим тріском стали на свої місця. Тепер картина була до огиди ясна.
— Яка ще краля? — Павло спробував удати обурення, та голос вийшов жалюгідний, писклявий. — Тату, що ти верзеш? І що ти взагалі тут робиш? З глузду з’їхав? Катю, не слухай його, він же стара людина.
Ігор Валерійович повільно підвівся. Навіть у свої роки він був вищий за сина й ширший у плечах. Він ступив до нього.
— Я, по-твоєму, маразматик? — тихо перепитав він. — Та це ти тут маразматик, якщо надумав, що ти найрозумніший. Мати показала тобі цей фокус, а ти вирішив, що він геніальний? Та я в цій схемі кожен хід напам’ять пам’ятаю, щеня. — Він повернувся до Катерини. Обличчя лишалося суворим, тільки погляд видавав співчуття. — Немає в Інни кредиту, Катерино. І колекторів ніяких немає. Дачу вона на тебе нізащо не переписала б: іще три роки тому оформила її на сестру. Вони хотіли загарбати твої гроші, перш ніж він піде подавати заяву на розлучення до відділу реєстрації актів цивільного стану. У нього роман із дівицею з шиномонтажу. Ліза, здається, її звати. Паша з Лізою вже пригледіли квартиру, щоб винаймати, та заставу внести нема з чого. От Паша з матусею й надумали, як поправити свої справи твоїм коштом.
Катерина дивилася на чоловіка. Він міцно притиснувся плечима до одвірка. Не закричав, що батько на нього зводить наклеп, не кинувся доводити, що ні в чому не винен. У його погляді, прикутому до батька, був тваринний жах.


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.