Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Свекруха попросила Катерину погасити її кредит грошима зі спадщини, але після сімейної вечері Катерина вирішила не поспішати з переказом

Частина 7 з 8

Ігор Валерійович знову ступив до сина. Павло й сам не помітив, як утягнув голову в плечі.

— То на що ж ти, синку, певно, розраховував? Татуся не стане, і двокімнатну прибереш до рук, — заговорив батько, і голос його дзвенів від люті, яку він стримував. — Єдиний синочок, спадкоємець першої черги, аякже.

— Та не так усе, тату. Ти не так зрозумів. — Павло вимовив це ледь чутно. Він ковтнув слину й позадкував у коридор.

— Я зрозумів саме те, що треба. — Ігор Валерійович випростався, розправив плечі. Наступні слова прозвучали, мов брязкіт тюремного засуву. — За те, що надумав так підло обібрати порядну дівчину, дулю тобі, а не спадщину. Двокімнатну я купив уже після розлучення з твоєю матір’ю. Тобі вона не дістанеться. Іди, бізнесмене, до своєї Лізи на шиномонтаж, бортуй колеса.

Він відвернувся від сина, наче того вже не існувало, підійшов до Катерининого столу й узяв кепку.

— Вибач, доню, що поліз у ваше життя, — сказав Ігор Валерійович. — Дивитися, як ця парочка знову когось обдирає до нитки, я не міг. Хай тобі щастить.

Кивнувши їй, Ігор Валерійович повернувся й важкою, впевненою ходою вийшов із кабінету. Павла, що застиг у дверях, він мало не збив плечем.

У кабінеті стало тихо аж до дзвону у вухах. Павло привалився до одвірка, груди важко здіймалися, обличчя було сіре, як старий асфальт. Куди поділися і лиск, і напускна впевненість людини, яка тут усім розпоряджається? Катерина бачила перед собою жалюгідного дрібного шахрая, спійманого на гарячому.

Він повільно повернув до неї голову, намагаючись удати каяття.

— Катю… Катрусю, це все маячня, — почав він тремтячим голосом. — Батько мститься мамі. Хвора людина. Ліза всього лише приймальниця в сервісі. Я з нею навіть не…

Катерина не дала йому договорити. Сумніви й переживання останніх днів умить згоріли, лишивши по собі крижану відразу. З цією людиною вона жила в одній квартирі, йому готувала сніданки. Як же вона могла бути такою сліпою?

Вона повільно висунула шухляду, дістала свій телефон і поклала на стіл. Потім присунула чистий аркуш паперу. Клацнула ковпачком ручки.

— От що, Пашо. Даю тобі рівно дві години, щоб зібрати речі й забратися з моєї квартири. Ключі покладеш на тумбочку в передпокої. За собою грюкнеш дверима.

— Катю, вислухай мене. — Павло ступив до кабінету, простягаючи до неї руки. — Клянуся, у мами справді борги. Так, батько наговорив зайвого, і чимало. Але ж ми сім’я…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Свекруха»

Усі історії рубрики