Катерина звела на нього очі. Так, холодно й важко, з нищівною ясністю, дивиться інспекторка, яка виявила грубу підробку в документах.
— Зараз я викличу охорону. Далі зателефоную в поліцію: повідомлю, що ти намагався виманити в мене гроші. Після того, що розповів твій батько, я маю всі підстави подати заяву. Геть.
Павло завмер. Дивився їй у вічі, ніби перед ним виросла непробивна стіна. Ігри скінчилися, вистава провалилася. Гроші попливли геть, батькова квартира випарувалася. Павлові перекосило обличчя від безсилої злості. Він уже розтулив рота, збираючись вигукнути якусь брудну образу, та Катерина потяглася до стаціонарного телефону на столі.
Різко розвернувшись, Павло кинувся з кабінету в коридор. Квапливі, нерівні кроки швидко стихли на сходах. Двері лишилися відчиненими.
Катерина дивилася в порожній дверний отвір. У грудях полегшало, наче вона винесла на смітник величезний мішок гнилого сміття, що давно отруювало повітря в неї вдома.
До кабінету зазирнула Тетяна Геннадіївна з надкушеною котлетою в тісті.
— Катю, чого це твій кулею пронісся? Сталося щось?
Катерина акуратно поклала ручку на стіл і легко, вільно всміхнулася.
— Сталося, Таню. Життя налагоджується. Посидиш на телефоні? Мені треба піти на пару годин.
Підвівшись, вона прихопила сумочку і ступила в коридор.


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.