Він увійшов, причинив двері й важко сів на стілець для відвідувачів. Поклав теку на коліна, кепку — на стіл, зчепив вузлуваті пальці й уважно глянув на невістку.
— Павло про мій візит не знає, — повільно сказав він. — Інна теж. Де ти працюєш, я сам дізнався. От і приїхав. Часу мало.
Катерина насупилася. Свекор дивився так, наче прийшов повідомити діагноз, і в неї спиною пробіг неприємний холодок.
— Я вас слухаю, Ігорю Валерійовичу.
— Ти розумна дівка, Катерино, я це завжди бачив, — почав він, важко зітхнувши й зібравшись із думками. — Ти не така, як вони. Тому я й приїхав. Скажи, ти вже переказала Інні гроші зі спадщини?
Катерина напружилася. Звідки він знає про спадщину?
— Ні, не переказала, — обережно відповіла вона. — А чому ви питаєте?
Ігор Валерійович шумно видихнув, наче щойно скинув із плечей мішок цементу.
— Слава Богу, вчасно. Катерино, нічого не натискай. Жодних переказів. Слухай уважно, повторювати я…
У коридорі затупотіли. Двері з тріском розчахнулися, ручка вдарилася об стіну. На порозі стояв Павло: обличчя багряне від люті, краватка з’їхала набік, куртка розстебнута. Він увірвався, мов ураган. Відвідувача, що сидів спиною до дверей, навіть не помітив — дивився тільки на дружину за столом.
— Ну накричала мама, ну обізвала тебе при гостях. Вибачилася ж! — долинув із порога його крик; він розмахував телефоном. — Ти чого слухавки не береш? На повідомлення чому не відповідаєш? Я питаю, чому досі не погашено її кредит. Знущаєшся з мене?
Він ступив два різкі, загрозливі кроки до столу, готовий вихлюпнути на Катерину всю злість, що назбиралася за ранок. І тут чоловік на стільці для відвідувачів почав повільно повертати голову.
Павло урвався на півслові. Рот так і лишився напіввідкритим. Багрянець умить зійшов з обличчя, і воно стало мертвотно-блідим, а рука з телефоном безвільно опустилася.
— Тату? — Голос у нього здригнувся.
Ігор Валерійович не підвівся, навіть пози не змінив. Сірі очі звузилися до двох крижаних щілин. Стільки зневаги було в його погляді на сина, що Катерині на мить стало аж фізично ніяково. У важкій паузі було чути, як за вікном прогудів сміттєвоз.


















Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.