Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Свекруха попросила Катерину погасити її кредит грошима зі спадщини, але після сімейної вечері Катерина вирішила не поспішати з переказом

Частина 5 з 8

Він увійшов, причинив двері й важко сів на стілець для відвідувачів. Поклав теку на коліна, кепку — на стіл, зчепив вузлуваті пальці й уважно глянув на невістку.

— Павло про мій візит не знає, — повільно сказав він. — Інна теж. Де ти працюєш, я сам дізнався. От і приїхав. Часу мало.

Катерина насупилася. Свекор дивився так, наче прийшов повідомити діагноз, і в неї спиною пробіг неприємний холодок.

— Я вас слухаю, Ігорю Валерійовичу.

— Ти розумна дівка, Катерино, я це завжди бачив, — почав він, важко зітхнувши й зібравшись із думками. — Ти не така, як вони. Тому я й приїхав. Скажи, ти вже переказала Інні гроші зі спадщини?

Катерина напружилася. Звідки він знає про спадщину?

— Ні, не переказала, — обережно відповіла вона. — А чому ви питаєте?

Ігор Валерійович шумно видихнув, наче щойно скинув із плечей мішок цементу.

— Слава Богу, вчасно. Катерино, нічого не натискай. Жодних переказів. Слухай уважно, повторювати я…

У коридорі затупотіли. Двері з тріском розчахнулися, ручка вдарилася об стіну. На порозі стояв Павло: обличчя багряне від люті, краватка з’їхала набік, куртка розстебнута. Він увірвався, мов ураган. Відвідувача, що сидів спиною до дверей, навіть не помітив — дивився тільки на дружину за столом.

— Ну накричала мама, ну обізвала тебе при гостях. Вибачилася ж! — долинув із порога його крик; він розмахував телефоном. — Ти чого слухавки не береш? На повідомлення чому не відповідаєш? Я питаю, чому досі не погашено її кредит. Знущаєшся з мене?

Він ступив два різкі, загрозливі кроки до столу, готовий вихлюпнути на Катерину всю злість, що назбиралася за ранок. І тут чоловік на стільці для відвідувачів почав повільно повертати голову.

Павло урвався на півслові. Рот так і лишився напіввідкритим. Багрянець умить зійшов з обличчя, і воно стало мертвотно-блідим, а рука з телефоном безвільно опустилася.

— Тату? — Голос у нього здригнувся.

Ігор Валерійович не підвівся, навіть пози не змінив. Сірі очі звузилися до двох крижаних щілин. Стільки зневаги було в його погляді на сина, що Катерині на мить стало аж фізично ніяково. У важкій паузі було чути, як за вікном прогудів сміттєвоз.

— Від своєї дружини, Пашо, ні копійки не чекай. — Ігор Валерійович жорстко викарбував ці слова; його голос громом розкотився тісним кабінетом. — Перекине гроші зараз, а потім, коли розлучатиметься, замучиться відсуджувати у вас із матір’ю свої спадкові гроші…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Свекруха»

Усі історії рубрики