Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

Роман сприйняв мовчання дружини за зраду й готував розлучення, поки не опинився біля її ліжка

Частина 3 з 7

Він іще довго просив пробачення, і на білу ковдру падали його сльози. Підвівшись, акуратно склав заяву й сховав у внутрішню кишеню піджака — наче прибирав подалі доказ злочину, який скоїв сам.

У коридорі Роман дістав телефон. Уперше за багато років він скасував усі зустрічі на тиждень — те, чого раніше незмінно уникав.

— Щось сталося? — здивовано запитала помічниця.

— Найголовніше сталося. А я помітив надто пізно.

Повернувшись, він залишився біля ліжка до ранку. Дивився на екран; апарат уже не здавався йому чужою холодною річчю. До шостої ранку, коли до спальні ввійшла чергова медсестра, Роман знав тривалість процедури, знав, як часто Марині доводиться її проходити. Знав і інше: без неї дружина не проживе навіть кількох тижнів.

Літня медсестра, Ніна Павлівна, глянула на нього насторожено.

— Марина просила не розповідати вам подробиць. Але тепер, коли ви тут, вам краще знати все. Донорської нирки в черзі можна чекати майже рік. Серед родичів відповідного донора так і не знайшли.

Поки вона говорила, у ньому потроху міцніла вперта рішучість. Розв’язувати складні завдання, домовлятися, домагатися того, що здавалося неможливим, Роман умів. Уперше все це могло знадобитися для чогось справжнього.

— А мене можна перевірити? Як дізнатися, чи підійду я в донори?

Ніна Павлівна похитала головою.

— Доведеться здати багато аналізів, — відповіла вона м’яко. — Обстежень буде чимало. І все одно ніхто не зможе заздалегідь пообіцяти результат.

Роман уже підводився, уже простягав руку до піджака.

Близько дев’ятої Марина прокинулася й побачила над собою змарніле обличчя чоловіка. У ньому з’явилася незвична м’якість. Він тримав її долоню обома руками. Розгубившись, вона спробувала вивільнити руку, сіла, почала поправляти волосся.

— Я хотіла розповісти тобі пізніше… — заговорила вона квапливо, наче її заскочили за чимось соромним. — Не хотіла псувати тобі життя. Ти можеш піти, Романе. Я тебе не тримаю, не триматиму.

Він вислухав її, жодного разу не перебивши. Лише після того, як Марина замовкла, вийняв складені аркуші з кишені й поклав між ними на ковдру.

Вона прочитала заголовок. У її очах промайнуло щось схоже на полегшення, до якого домішувався біль. Марина кивнула й узяла з тумбочки ручку.

Роман накрив її руку долонею. Похитав головою, забрав папери й неквапом розірвав їх навпіл. Потім розірвав іще раз. Клаптики опустилися на підлогу, мов перший сніг…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Відносини»

Усі історії рубрики