Життя без прикрас— Які мешканці? Яке ще сміття? — прошипіла вона. — Не замилюй мені очі! Десять років тут живу. Договір у мене!
— Добре, що про договір пам’ятаєте. — Степан Романович підніс перший аркуш їй до очей. — Тоді пригадаймо, як він з’явився. Рівно десять років тому ви оббивали пороги мого рідного брата, Павла Романовича. Зі сльозами благали дозволити пожити в цій квартирі за смішні гроші. По-родинному, казали. Присягалися, що це тимчасово. А ще просили залишити вам можливість викупу. Обіцяли відкладати кожну копійку, щоб із часом стати повноправною господинею. Допомогу сина ви подавали як справу вирішену: адже він, за вашими словами, обіймав гарну посаду. Було таке у вашій біографії, пам’ятаєте?
Вона не відповіла. Рот прочинився, погляд заметався по стінах під’їзду.
— Тільки викупу так і не сталося, — продовжив Степан Романович уже голосніше. — І причину я знаю. Усе, що ви намагалися відкладати, ваш чудовий син витрачав на розваги, дорогі вечері, красиве життя. Брат у мене м’який, жалів вас, терпів затримки орендної плати. Пів року тому терпець увірвався. Йому терміново знадобилися гроші на лікування, тому він вирішив продати квартиру.
— Ми б її викупили! — з майданчика нижче втрутився Олег. — Мама не встигла грошей зібрати. Ви зобов’язані були повідомити нас, перш ніж продавати!
— Власність, юначе, річ уперта, — відрубав Степан Романович, навіть не глянувши на колишнього зятя. — Брат продавав, я вирішив вкласти гроші. Пів року тому Павло продав квартиру мені, за цілком законною угодою. Ось реєстраційне свідоцтво. Ось договір купівлі-продажу.
Він струснув аркушами; у напівтемному під’їзді їхній шелест пролунав зловісно. Алла Григорівна позадкувала. Пиха луснула, мов дешева мильна бульбашка.
— Я… я не знала, — пролепетала вона. — Ви мали нас попередити.
— Навіщо? — щиро здивувався Степан Романович. — Ви ж справно не платили й порушували в братовому договорі все, що тільки можна. Я розумів, із ким зв’язався, тому й чекав, поки дочка розлучиться з оцим… — Він кивнув на Олега. — Непорозумінням. Щоб ваші махінації, спроби щось урвати під час розлучення не зачепили ні Ірининого майна, ні мого. — Ступивши вперед, він змусив Аллу Григорівну притиснутися до поручнів. — Тепер штампи стоять, можемо поговорити по-дорослому. Власник із неплатоспроможними орендарями. Оренду припинено: останні чотири місяці ви систематично не платили. Три тижні тому вам надіслали офіційне повідомлення про виселення, рекомендованим листом. Що ви до поштової скриньки не заглядали — ваш клопіт.
— Не можна людей на вулицю виганяти! — зірвалася вона на істеричний вереск, хапаючись за серце. Жест вийшов сіпаним і неприродним. — Там мої речі! Усе там! Кришталь, килими!
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.