Після двох років ув’язнення Ірина повернулася до колишньої фірми мити туалети

І вони розійшлися, а Ірина, притулившись до стіни, осмислювала інформацію. Виходило, що Ксенія та Дмитро — коханці. Увечері Іра показала мамі стару фотографію з корпоративу, де Іра була разом із начальницею.

— Цю дівицю ти бачила з Дмитром?

— Наче так, — знизала плечима Марина Степанівна, а потім уважно придивилася. — Точно вона! Я запам’ятала: родимка над губою. Фу, яка розв’язна дівиця! Дмитро тоді вскочив у машину, а вона так і впилася в нього своїми губиськами.

— Мамо, позбав мене подробиць, — похмуро відповіла Іра.

Усю ніч вона думала, що робити. Піти й донести шефові на дружину — і що це змінить? Але Дмитро й Ксенія явно готували якусь капость Вікторові Павловичу. Іра вирішила йти ва-банк. Взяла свій старенький диктофон, який ще з часів навчання без діла валявся, і вирушила на роботу. Вона старанно терла плитку в коридорчику й усе чекала, що зайде Ксенія. І ось нарешті відчула аромат її парфумів. Підвела голову — стоїть, скривилася.

— Вийди з туалету, — скомандувала вона. — Прибирай, коли нікого немає.

— Я вийду, — підводячись, відповіла Іра, непомітно ввімкнувши диктофон. — Тільки спершу скажи мені: ти справді така дурепа? Невже ти думаєш, що Дмитро тебе любить? Ну допоможе він тобі розорити чоловіка, а що потім? Та він кине тебе.

— Що ти верзеш? — закліпала очима Ксенія. — З глузду з’їхала?

— Та я все знаю, — відповіла Іра.

Звісно, вона нічого не знала, блефувала, але вирішила йти до кінця.

— Ви мене тоді підставили. Але це так, дрібниці, тренувалися. Тепер вирішили всю фірму собі загарбати. Тільки Дмитро й тебе обдурить. Звідки я все знаю? Та кабінет треба замикати. Я бачила пару документів на твоєму столі.

— Коли це ти до мене заходила? — вибухнула Ксенія. — Та ти нічого не доведеш, зечко проклята! Дмитро мене любить і завжди любив. Тоді ж це я сказала йому, щоб він позалицявся до тебе, синьої панчохи, а ти тоді прямо розквітла, покращала, раділа, дурепо. Не потрібна ти була йому, а потрібні були доступ до твого комп’ютера й документи, які ти підписувала.

— Але ж і ти підписувала!

— Я? А я дурненька, — зареготала Ксенія. — Нічого не розумію. І цього разу теж, — повторила вона.

— Я не мовчатиму.