Після двох років ув’язнення Ірина повернулася до колишньої фірми мити туалети

— Іринко, ти зі своєї роботи ледве ноги тягнеш. Може, не варто було так одразу погоджуватися? Та й відповідальності стільки. А як, не дай Боже, десь помилишся, з тебе ж і спитають, — казала Марина Степанівна.

— Матусю, ти за мене не переживай, — втомлено всміхалася донька. — У мене все виходить, і помилки я не зроблю. Хіба я погано в університеті вчилася?

— Та найкраще ти вчилася, — досадливо махала рукою мама. — Тільки не про це мова. Уся ти в справах, у клопотах, люба моя. Тобі вже час подумати про особисте життя. Ти що, в університеті сама була? Вічно лише в бібліотеках пропадала та за ноутбуком до ночі сиділа. А тепер що? Ти ж і додому роботу береш, сидиш у своїх документах. Вийшла б якось, розвіялася, з подружками до кафе сходила. Голові ж треба відпочивати.

— Ой, мамо, не про те ти хочеш сказати, — лукаво всміхнулася Іра.

— Так, не про те, — зітхнувши, відповіла Марина Степанівна. — Сім'ю тобі вже треба заводити, заміж тобі час.

— Мамо, ми живемо в двадцять першому столітті, — засміялася Ірина. — Яке заміж? Двадцять три роки. От збудую кар'єру, грошей піднакопичу, а там побачимо.

— Вона побачить! — забурчала мама. — Нормальних хлопців уже ще цуценятами розібрали. Ще років п'ять — і взагалі нікого путнього не буде.

Іра лише відмахнулася. Не потрібен їй ніхто після Олега. На першому курсі в неї були стосунки з одногрупником, але потім він із батьками поїхав до іншого міста. Спершу все телефонував, а потім написав повідомлення, мовляв: «Пробач, покохав іншу». Для Іри це стало таким стресом. Відтоді вона й вирішила: та ну те кохання, буде сама по собі, так спокійніше.

Та молодість бере своє, і через кілька місяців Ірина помітила, як на неї поглядає Дмитро. Він працював у них програмістом. Іра спочатку лише всміхалася: ну й дивися. Але Дмитро виявився хлопцем наполегливим. Після простих переглядань перейшов у наступ: то зголошувався провести до метро, то підсідав у кафе. Вони почали спілкуватися, і тут Іра зрозуміла, що Дмитро — дуже непоганий хлопець, із добрим почуттям гумору, привабливий, простий. Незабаром дівчина зловила себе на думці, що постійно думає про нього.