— Іринко, ви вже пробачте за ранній дзвінок, не втрималася. Світлана Петрівна нам учора великий секрет розкрила. Виявляється, це ви від щирої душі батькові заощадження на свято передали й суворо-наказово просили не розголошувати. Навіть поїхали спеціально, щоб ми вас подяками не бентежили. Вона саме так і сформулювала, слово в слово.
— Ми з чоловіком багато чого на віку побачили, але таку щедрість зустрічаєш нечасто. Після медового місяця молодих ми неодмінно напросимося до вас у гості, щоб особисто висловити найглибшу повагу.
— Чекаю з нетерпінням, — погодилася Ірина. — Обов’язково приїжджайте, влаштуємо прийом.
Вона поклала телефон на поручень і затрималася, спостерігаючи за течією. Її прибрали з дому. Зовсім не через побутову незручність. Її відправили геть із простої причини. Почни вони при 300 свідках голосно розсипатися в подяках невістці — вся гарна легенда впала б негайно, акурат між подаванням гарячого й розрізанням багатоярусного торта.
У великому порту вона зійшла на берег, покинула решту маршруту й пересіла на потяг, розрахувавши прибуття додому на вечір урочистого дня. Чоловікові нічого не надсилала.
У вагоні телефон прийняв довге повідомлення з фотографією рукописного кошторису. Посилення фундаменту, заливання гідроізоляції, бетонне вимощення, послуги бригади. Унизу стояло 2 800 000.
За такі гроші будинок заново заливають разом із льохом, подумала Ірина й пробіглася рядками звичним поглядом, яким завжди розбирала робочі папери. Зазначена дата огляду припадала на неділю. Того дня вона безвилазно сиділа вдома й підливала зовиці березовий сік, поки та гортала каталоги.
Наприкінці послання чоловік нарікав на банк, який ні сіло ні впало зажадав його особистої явки до офісу.
— Він свято вірить, що це банк обережничає, — сказала вона юристці телефоном. — Він досі переконаний у моєму невіданні.
— Ірино, ви усвідомлюєте масштаб їхньої помилки? Перед новими родичами кошти оголошені безоплатним дарунком. Перед вами — вимушеною витратою на будівництво. Обидві версії прозвучали при свідках. Я запускаю процес за офіційною претензією.
Додому вона дісталася в густій темряві. Перш ніж повернути ключ, обійшла будинок довкола з яскравим ліхтариком, фіксуючи на відео цоколь і фундамент, вимощення й задню цегляну кладку. Жодної мікротріщини, жодного сліду свіжого ґрунту, жодних відбитків протекторів на газоні. Трава там, де нібито працювала важка техніка, стояла незайманою.
Будинок був міцний і доглянутий, бо всі ці роки вона вкладала в нього свої преміальні. Світло в кімнатах вона запалювати не стала, увімкнула підсвітку на кухонній витяжці й опустилася на стілець.
Перед нею лежав пакет із цупкого паперу зі зразком іменного сувеніра, забутим кимось із господинь свята. Вона сиділа в напівтемряві й рахувала не втрачені фінанси, а змарновані роки. Близько другої ночі замок нарешті заворушився. Максим увалився до передпокою розпалений, у сорочці, розстебнутій на три ґудзики. Помітивши дружину в кухонній напівтемряві, він на мить відсахнувся.
— Ти ж мала прибути в неділю. — Я приїхала раніше за розкладом. Він випростав спину. Переляк миттєво витіснив інший вираз: упевнений і ситий. — Ну й гаразд, рано чи пізно все одно б викрилося. Ми оплатили банкет твоєю спадщиною. І не вдавай із себе жертву, сім’я в нас спільна, а така грандіозна подія буває раз у житті. Сестрі треба було допомогти. — Гарно погуляли, — відповіла Ірина. — А тепер слухай сюди. Вона поклала телефон на стіл екраном догори.
— Ось банківська виписка. 2 800 000 знято за довіреністю, якій десять років. І одержувача зазначено прямим текстом. Контора, що весь вечір подавала вам фазанів. Жодних підрядників у цьому рядку немає й не було. — Іро, давай без скандалів. — А ось фундамент на сьогоднішній вечір, зйомка з усіх боків. Покажи мені тріщину. Пальцем ткни. Він метушливо витер лоба рукавом. — Цим мама займалася. Я тільки папір забрав. — Папір той самий, яким ти в липні від молі відмахувався. Дата огляду в ньому стоїть на неділю перед моїм від’їздом. Того вихідного я нікуди не виходила й наливала твоїй сестрі сік. Ваш невидимий майстер повітрям літав.
— Я гадав, ти не станеш вникати в будівельні тонкощі. — Я 20 років розбираю кошториси. Ось пункт про покрівельні роботи, а ось реальний договір дворічної давнини на цю саму покрівлю й фотозвіт до нього. Підрядника за твоїми реквізитами в природі не існує. Я перевірила ще в потязі. Ви підсунули мені фільчину грамоту, зліплену за 10 хвилин. Максим важко опустився на табурет, уникаючи дивитися їй у вічі. — І давно ти в курсі? — З третього ранку моєї поїздки. Тієї ж миті я розпорядилася обнулити всі доступи до рахунку. Потім зійшла в порту й офіційно відкликала документ через нотаріуса. Вона трохи подалася вперед. — Банк у тебе працював справно, Максику. Це я перекрила кран…
