Життя без прикрасДиректорка видала їм список документів для усиновлення. Подружжя подякувало їй і відразу взялося збирати довідки, характеристики та витяги. Лариса не побрела додому. Вона поспішила по установах: очі блищали, рухи стали чіткими, кроки — швидкими й упевненими. Від жінки, яка ще недавно ледве трималася на ногах від туги, майже нічого не залишилося. Тепер у неї була мета. У неї знову буде син. Її син.
Тим часом директорка разом із вихователем розмовляла з дітьми. Андрій відмовлявся від усиновлення, якщо Оля залишиться тут. Сестра вчепилася в нього, плакала й просила не йти без неї. Він обійняв її і твердо заявив:
— Ми будемо разом. Тільки разом.
Директорка погодилася й поки що відпустила обох. Вона вирішила поговорити з кожним окремо: для брата й сестри в неї були різні доводи. Спочатку вона поговорила з Андрієм, потім з Олею, а тоді знову покликала Андрія.
— Сестра не залишиться тут назавжди, — пояснювала вона хлопчикові. — Будеш хорошим сином своїм новим батькам — вони і її заберуть. У вас знову буде сім’я, ви зможете жити разом і будете щасливі. Адже ти хочеш, щоб в Олі була мама? Своє ліжечко, іграшки? Щоб вона ходила до школи звичайною дитиною, а не сиротою з дитячого будинку?
Олі вона говорила майже те саме, але починала з іншого:
— Якщо ти любиш брата, відпусти його. Там він буде щасливий, у нього з’являться люблячі батьки. А якщо все добре складеться, через кілька місяців візьмуть і тебе. Ви знову будете разом, у хорошій сім’ї, у добрих людей. Вони любитимуть вас, як власних дітей. Тільки спочатку Андрій має пожити в них.
Діти поступилися. Вони повірили дорослим: розлука буде короткою, потім їх знову з’єднають і все стане добре. Для директорки головним було отримати згоду Андрія, і вона її домоглася. Заради сестри він був готовий на все. Якщо так Олі буде краще, він згоден піти першим.
Коли прийомні батьки забирали Андрія, Оля пройшла з ним до самої хвіртки. Вона не відпускала його руки, плакала й просила:
— Не кидай мене, будь ласка. Не залишай тут. Щойно зможеш, забери мене. Я чекатиму на тебе, дуже чекатиму.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.