Життя без прикрасОсобливої уваги на неї не звертали. Тут усі чекали, що одного дня їх заберуть. Тільки решта дітей сподівалася побачити дорослу жінку, яка стане мамою, або чоловіка, готового стати батьком. Олю жодні тітки й дядьки не цікавили. Вона чекала на Андрія.
Без нього все змінилося. Більше ніхто не тримав її за руку, не обіймав, не витирав сліз. Нікому було захистити від старшокласників і від жорстокості інших дітей. Тепер із будь-якою бідою доводилося давати собі раду самій. Оля залишилася сама, і це виявилося ще болючішим, ніж втрата батьків: тоді поруч був брат, а тепер нікому було допомогти їй, підтримати й пожаліти.
Закінчивши школу, Оля мала піти з дитячого будинку. Перш ніж востаннє вийти за хвіртку, вона зайшла до директорки: їй усе ще була потрібна адреса брата.
— Дайте мені адресу Андрія, будь ласка. А якщо він сюди прийде, шукатиме мене, зателефонуйте мені. Повідомте, що він приходив.
— Добре, я тобі повідомлю, — пообіцяла директорка.
Минали роки, а Оля так і не дізналася, що майже відразу після усиновлення прийомним батькам Андрія довелося поїхати на інший кінець країни. Він плакав, не хотів розлучатися із сестрою, і вони обіцяли йому:
— Ми повернемося по неї. Спочатку влаштуємося на новому місці, а потім обов’язково заберемо Олю.
Але до поїздки по дівчинку справа не доходила. Батьки любили Андрія щиро, усім серцем; їм хотілося такої самої любові у відповідь — щоб вона належала тільки їм, щоб син не відволікався на непотрібну їм сестру. Андрій же не забував про неї. Щойно йому починало здаватися, що труднощі позаду, житло знайдено, з роботою в батьків усе налагодилося, він знову просив забрати Олю.
І тоді з’ясовувалося, що на сім’ю чекає терміновий переїзд: знову переведення на роботу до іншої області. Треба було збиратися, шукати квартиру, влаштовувати Андрія до іншої школи. На новому місці все починалося спочатку — незнайоме місто, шкільний клас, робота батьків. Поки вони обживалися, обіцянка повернутися по сестру знову відкладалася.
Андрій виріс, закінчив школу й вступив до інституту. Коли він перейшов на другий курс, то знову заговорив про Олю. Тепер його навчання було пов’язане з одним містом. Якщо батьків знову переведуть, йому не доведеться їхати слідом: можна залишитися в студентському гуртожитку.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.