Життя без прикрасВ установах стояли довгі черги. Одні папери губилися, в інших виявлялися помилки, і їх доводилося отримувати наново. Нарешті документи були готові, і Лариса Іванівна вирушила до міста, де колись знайшла свого улюбленого сина.
Тільки Олі в дитячому будинку вже не було. Дівчинка виросла, отримала паспорт і пішла з інтернату. Директорка не знала, де тепер її шукати. Хоч як прикро, виходило, що Андрієві доведеться залишитися єдиною дитиною в сім’ї і змиритися з цим.
Змиритися він не міг. Пам’ятав маленьку сестру, яка чіплялася за його руку й просила не кидати її саму. Оля жива, і він не збирався відмовлятися від пошуків. Вона десь є. Він знайде її — нехай поки що не знає, як це зробити. Шукатиме всюди, шукатиме стільки, скільки знадобиться, доки знову не обійме свою Олечку.
А Олі його допомога була потрібна дедалі більше. У дитячому будинку існували правила, вихователі стежили за порядком, казали, що робити й коли. За хвірткою ніхто вже не скеровував її. Поруч не виявилося ні друзів, ні досвідченого дорослого, для якого вона була б важливою, який міг би підказати, як діяти в незнайомому їй житті.
Вона й сама не помітила, як потрапила до поганої компанії. Навколо закрутився незрозумілий хоровод дорослого життя. З’явився молодий чоловік: залицявся, говорив їй приємні слова. Але щойно Оля відповіла на його почуття, він почав поводитися як господар, якому належало все її життя.
Вона його слухалася. Звикла коритися старшим і далеко не відразу розібралася, що не всі його заробітки були чесними й безпечними. Роки минали, а болото, в якому вона опинилася, затягувало її дедалі глибше, до самого дна.
Пила Оля небагато, іноді за компанію. Частіше сиділа на кухонному підвіконні із сигаретою й задумливо дивилася в одну точку. За будинком був парк із високим залізним парканом. У ньому виднілася хвіртка, майже така сама, як у дитячому будинку, й Олин погляд за давньою звичкою затримувався на ній.
Їй уявлялося, що зараз туди вбіжить хлопчисько, гукне її на ім’я. Вона кине все й побіжить назустріч Андрієві. Вони обіймуться, заплачуть від щастя, і цей кошмар залишиться позаду. Знову будуть разом, заживуть, як інші люди. Зникнуть прокурена кухня, алкаші — приятелі її чоловіченька, його п’яні ревнощі, скандали й побої.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.