— Відійди від столу, будь ласка! — Голос Валентини Сергіївни злетів так високо, що ранкова тиша вмить зникла. — Ти тиснеш на тісто обома руками, ніби зібралася прокладати дорогу. Тарасикові потрібні м’які, пухкі пиріжки. Чоловік із серйозною роботою має добре харчуватися, а не жувати те, що приготували нашвидкуруч.
Марина нічого не відповіла. Вона витерла долоні вафельним рушником і поступилася свекрусі місцем біля стільниці. Та відразу заволоділа качалкою й узялася розкачувати тісто з таким завзяттям, ніби під дерев’яним валком опинилися всі вади невістки, давно перелічені й ретельно запам’ятовані. Сперечатися не мало сенсу: будь-яке заперечення Валентина Сергіївна сприймала як черговий доказ того, що синові дісталася невдячна й невміла дружина.
Майже кожна субота починалася однаково. Валентина Сергіївна з’являлася з самого ранку, відчиняла двері ключами, колись виданими їй «на випадок біди», і бралася рятувати чужу квартиру від уявного безладу. Вона переставляла банки, командувала на кухні й голосно пояснювала, як має вести господарство правильна дружина. Сам Тарас тим часом лежав у вітальні впоперек дивана, вкривши ноги пледом і не відриваючись від телефона.
Час від часу він поблажливо приймав із материнських рук чашку трав’яного чаю, робив ковток і знову повертався до екрана.
— Мамо, м’ясної начинки не шкодуй, — ліниво попросив він із-за спинки дивана. — Я за тиждень зовсім вимотався. Усе-таки тепер на мені керівництво, сили треба відновлювати.
Марина поставила обробну дошку в мийку й ледь помітно всміхнулася. Словом «керівництво» чоловік називав недавнє перейменування своєї посади.
Вони працювали в одній великій фірмі «Солодкий ресурс», яка постачала пекарням сировину й обладнання. Марина обіймала посаду головного бухгалтера, керувала п’ятьма працівниками й відповідала за цифри, від яких справді залежала робота компанії. Тарас числився у відділі продажів. Два тижні тому там провели реорганізацію, щоб солідніше виглядати перед великими партнерами, і його колишня посада дістала нову назву — фахівець із роботи з клієнтами.
Ні зарплата, ні обов’язки чоловіка не змінилися. Навіть його стіл залишився на колишньому місці біля гучного кулера. Зате впевненості у власній винятковості в нового фахівця помітно побільшало.
— Мій Тарас тепер важлива людина, — оголосила Валентина Сергіївна, відправляючи деко в духовку. Вона розправила квітчастий фартух і поблажливо подивилася на Марину. — А ти цілий день сидиш серед своїх відомостей і нічого, крім цифр, не бачиш. Яка з того радість? Син — зовсім інша річ: він тепер представляє компанію.
Марина слухала знайомі міркування без роздратування. Свекруха жодного разу не поцікавилася, чим саме займається невістка і чому їй довіряють фінансову роботу цілої фірми. Для Валентини Сергіївни посада сина звучала солідно, а все інше не заслуговувало на увагу. Тарас охоче підтримував цю версію: вона дозволяла йому сприймати турботу дружини як природну плату за власну значущість.
У кишені Марини завібрував телефон. На екрані з’явилося банківське сповіщення: з додаткової картки до її рахунку списали чотири тисячі п’ятсот в інтернет-магазині автомобільного приладдя…👉Продовження, натисніть кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇
