Життя без прикрас
— Відійди від столу, будь ласка! — Голос Валентини Сергіївни злетів так високо, що ранкова тиша вмить зникла. — Ти тиснеш на тісто обома руками, ніби зібралася прокладати дорогу. Тарасикові потрібні м’які, пухкі пиріжки. Чоловік із серйозною роботою має добре харчуватися, а не жувати те, що приготували нашвидкуруч.
Марина нічого не відповіла. Вона витерла долоні вафельним рушником і поступилася свекрусі місцем біля стільниці. Та відразу заволоділа качалкою й узялася розкачувати тісто з таким завзяттям, ніби під дерев’яним валком опинилися всі вади невістки, давно перелічені й ретельно запам’ятовані. Сперечатися не мало сенсу: будь-яке заперечення Валентина Сергіївна сприймала як черговий доказ того, що синові дісталася невдячна й невміла дружина.
Майже кожна субота починалася однаково. Валентина Сергіївна з’являлася з самого ранку, відчиняла двері ключами, колись виданими їй «на випадок біди», і бралася рятувати чужу квартиру від уявного безладу. Вона переставляла банки, командувала на кухні й голосно пояснювала, як має вести господарство правильна дружина. Сам Тарас тим часом лежав у вітальні впоперек дивана, вкривши ноги пледом і не відриваючись від телефона.
Час від часу він поблажливо приймав із материнських рук чашку трав’яного чаю, робив ковток і знову повертався до екрана.
— Мамо, м’ясної начинки не шкодуй, — ліниво попросив він із-за спинки дивана. — Я за тиждень зовсім вимотався. Усе-таки тепер на мені керівництво, сили треба відновлювати.
Марина поставила обробну дошку в мийку й ледь помітно всміхнулася. Словом «керівництво» чоловік називав недавнє перейменування своєї посади.
Вони працювали в одній великій фірмі «Солодкий ресурс», яка постачала пекарням сировину й обладнання. Марина обіймала посаду головного бухгалтера, керувала п’ятьма працівниками й відповідала за цифри, від яких справді залежала робота компанії. Тарас числився у відділі продажів. Два тижні тому там провели реорганізацію, щоб солідніше виглядати перед великими партнерами, і його колишня посада дістала нову назву — фахівець із роботи з клієнтами.
Ні зарплата, ні обов’язки чоловіка не змінилися. Навіть його стіл залишився на колишньому місці біля гучного кулера. Зате впевненості у власній винятковості в нового фахівця помітно побільшало.
— Мій Тарас тепер важлива людина, — оголосила Валентина Сергіївна, відправляючи деко в духовку. Вона розправила квітчастий фартух і поблажливо подивилася на Марину. — А ти цілий день сидиш серед своїх відомостей і нічого, крім цифр, не бачиш. Яка з того радість? Син — зовсім інша річ: він тепер представляє компанію.
Марина слухала знайомі міркування без роздратування. Свекруха жодного разу не поцікавилася, чим саме займається невістка і чому їй довіряють фінансову роботу цілої фірми. Для Валентини Сергіївни посада сина звучала солідно, а все інше не заслуговувало на увагу. Тарас охоче підтримував цю версію: вона дозволяла йому сприймати турботу дружини як природну плату за власну значущість.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.