Життя без прикрасЛариса побачила Андрія першою. Чоловік ледве встиг підхопити її: ноги підкосилися, вона мало не впала. Потім опанувала себе й далі дивилася. Хлопчик грався з малечею, з якоюсь дівчинкою з молодшої групи. Він був такий схожий на її сина, що вона не могла відвести очей.
Здавалося, Лариса боялася навіть моргнути: раптом перед нею міраж, і варто на мить заплющити очі, як він зникне, а на його місці залишиться звичайний хлопчак, який нічим не відрізняється від решти. Але Андрій залишався таким, яким вона побачила його відразу.
Інші діти поглядали на подружжя з тугою й надією. Усі чекали дива — людей, які зайдуть у хвіртку, заберуть їх і стануть родиною. А Андрій жодного разу не подивився до воріт, наче батьки йому були не потрібні.
Коли прогулянка закінчилася й дітей повели, Віктор і Лариса зайшли на подвір’я та рушили до будівлі. Майже з кожного вікна на них дивилися дитячі очі, сповнені цікавості й надії. Але подружжя прийшло по одного певного хлопчика. Вони хотіли дати йому маму й тата — те, про що мріяли тут усі.
Директорка прийняла їх одразу. Віктор Павлович добре запам’ятав ім’я Андрія й пояснив, чому їм потрібна саме ця дитина. Потім показав знімок загиблого Миколи. Директорка довго й сумно розглядала обличчя на фотографії, потім знайшла в шафі особову справу Андрія. Відкривши папку, вона порівняла знімки: її новий вихованець справді дивовижно скидався на сина цих нещасних людей.
— В Андрія молодша сестра, — сказала вона.
— Зараз ми хочемо взяти лише хлопчика. Будь ласка, зрозумійте нас: після того, що ми пережили, ми ще не готові до двох дітей. Нехай спочатку до нас прийде Андрій. А потім, можливо, удочеримо й сестру. Хоча б через пів року.
— Ви маєте розуміти, що схожість лише зовнішня, — попередила директорка. — В Андрія свій характер, своє виховання. Він із хорошої родини, добре вчиться, але це інша дитина. Не ваш син, хоч би як був схожий.
— Ми це розуміємо. Він інший, і для нього ми чужі. Але ми любитимемо його так, як ніхто інший не зможе. Ми надто добре дізналися, чого варте життя і як швидко воно минає. Зробимо все, щоб він був щасливий.
— Я розумію. Мабуть, після такої втрати починаєш особливо цінувати кожен день, кожну хвилину поруч із тим, кого любиш.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.