Олексій роками допомагав батькам, які віддавали перевагу його сестрі, але після поїздки з дітьми вирішив змінити сімейні правила

— Схоже, вони й справді змінилися, — замислено сказала вона. — Мені досі важко повірити.

— Мені теж. Але сьогодні вони були іншими: уважними до всіх, справедливими. Катя навіть це помітила.

— І що ж вона?

— Образилася, що більше не центр усесвіту, — усміхнувся Олексій. — Усе як завжди. Але доведеться звикати. Здається, батьки всерйоз узялися виправляти свої помилки.

Юлія обійняла його.

— Я рада за тебе. Ти заслуговуєш на нормальні стосунки з ними. І дітям потрібні люблячі бабуся з дідусем.

Олексій кивнув і обійняв дружину у відповідь. Він не вважав, що труднощі скінчилися. Катерина ще могла їх створювати, батьки — повернутися до колишніх звичок. І все ж після цього дня з’явилася надія: навіть давню несправедливість можна змінити.

Перед сном він зайшов до дитячої. Микита й Варвара, стомлені за день, уже спали. Олексій поправив ковдру доньці, погладив сина по голові. Заради них він наважився припинити допомагати батькам і вимагати іншого ставлення. Тепер він бачив перші справжні плоди цього рішення.

Йому довелося засвоїти, що любов часом потребує жорстких заходів, а виховувати іноді треба й батьків, не самих лише дітей. Здається, до Тетяни Олегівни й Володимира Тарасовича теж нарешті дійшло: справжня любов зігріває всіх однаково, нікого не обираючи за улюбленця.

Катерина відтоді майже не розмовляє з братом. Вона й далі вважає втрату особливого становища зрадою, але Олексій через це не переймається. Він не чекає, що сестра з її давньою звичкою думати передусім про себе зміниться. Для нього важливіші зміни в батьках: тепер Микита, Варвара, Денис і Єгор отримують від них порівну уваги, подарунків і любові.